Мати чоловіка — свекруха, мати дружини — теща: українські назви родичів і японські відповідники

Японською і матір чоловіка, і матір дружини можна назвати однаково — «ґірі но хаха» чи «ґібо» (義理の母・義母). В українській мові мати чоловіка — свекру́ха, а мати дружини — те́ща, це різні слова. З батьками так само: батько чоловіка — све́кор, батько дружини — тесть.

За тлумаченнями словників і етимологічного словника Національної академії наук України розповідаємо про родичів через шлюб, про дядьків, тіток, двоюрідних братів і сестер, племінників і племінниць, а також про слова кум і кума́, яким немає точного відповідника в японській. Дані перевірено станом на вересень 2026 року.

Тлумачення подано за академічним «Словником української мови» у 20 томах (онлайн-версія станом на вересень 2026 року містить слова від А до Р) і за попереднім 11-томним словником (1970–1980). Наголоси — за «Словниками України online» Українського мовно-інформаційного фонду.

Родичі через шлюб: з боку чоловіка і з боку дружини

Спершу — назви родини подружжя. Є окремі назви для родини чоловіка з погляду дружини і для родини дружини з погляду чоловіка.

11-томний словник подає і для шу́рин, і для своя́к тлумачення «брат дружини». Для своя́к він наводить ще значення «чоловік сестри дружини» і зазначає, що в діалектах це слово може означати родича взагалі. Навіть у словнику слова і стосунки не відповідають одне одному один в один.

ятрі́вка — це стосунок між жінками, які одружені з братами. 11-томний словник як приклад наводить репліку з п’єси драматурга Карпенка-Карого, у якій героїня нагадує, що вони — ятрівки, дружини рідних братів.

Назви з погляду обох родин

Якщо порівняти з японськими «йоме» і «муко» (嫁・婿), видно різницю в обсязі значень. зять уживають не лише для «чоловіка доньки», а й для «чоловіка сестри». неві́стка — це не тільки дружина сина з погляду батьків чоловіка, а й дружина брата з погляду братів і сестер чоловіка.

сват і сва́ха мають ще одне значення. Перше значення в 11-томному словнику — людина, яка на прохання того, хто хоче одружитися, іде до родини нареченої чи нареченого сватати, розпорядник весілля. Для сва́ха теж подано значення «жінка, яка добре знає весільні звичаї й керує весіллям» і «жінка, яка влаштовує шлюби».

Щодо походження слів «Етимологічний словник української мови» Інституту мовознавства пояснює, що зять сходить до індоєвропейського кореня, пов’язаного з «народжувати» і «знати», і спершу означав не члена родини від народження, як брат чи син, а чоловіка, прийнятого до роду. Той самий словник подає, що в діалектних записах трапляється вживання све́кор у значенні «батько дружини».

Дядьки, тітки, двоюрідні брати й сестри, племінники

дя́дько не розрізняє, з боку батька чи матері, старший чи молодший за батьків. Японською пишуть по-різному — 伯父 (старший брат батьків) і 叔父 (молодший), обидва читаються «одзі», — а українською обидва — дя́дько. Навпаки, японське «ітоко» (いとこ) не розрізняє статі, а українською кажуть двою́рідний брат і двою́рідна сестра́, додаючи прикметник до слів брат і сестра. трою́рідний утворено так само, і в 11-томному словнику є й такі поєднання, як трою́рідна ті́тка (троюрідна сестра батька чи матері).

Для племінників є дві пари — племі́нник / племі́нниця і не́бі́ж / небо́га, і 20-томний словник пояснює обидві однаково. Колись розрізняли детальніше. «Українська мова. Енциклопедія» (2004) як приклади застарілих назв родичів наводить синовець (син брата), сестринець (син сестри), нетій (племінник) тощо.

Не лише про родичів

Деякі з цих слів уживають і щодо людей, які не є родичами. За 20-томним словником, дя́дько в розмовному мовленні означає дорослого чоловіка взагалі, і так звертаються до старшого чоловіка. 11-томний словник і для ті́тка подає розмовне значення «доросла жінка взагалі». не́бі́ж і небо́га мають значення лагідного звертання до молодшої людини.

У звертанні форма слова змінюється. За таблицями відмінювання «Словників України online», дя́дько стає дя́дьку, ті́тка — ті́тко, свекру́ха — свекру́хо, кума́ — ку́мо. Як утворюється клична форма, пояснено у статті про українські імена: латинське написання, по батькові, клична форма.

Кум і кума: стосунки через хрещення дитини

кум і кума́ — назви стосунків, що виникають через хрещення дитини. За тлумаченнями 20-томного словника:

• кум: хрещений батько (хреще́ний ба́тько) дитини стосовно її батьків і хрещеної матері. А також батько дитини стосовно хрещених батька й матері
• кума́: хрещена мати (хреще́на ма́ти) дитини стосовно її батьків і хрещеного батька. А також мати дитини стосовно хрещених батька й матері
• куми́ (множина): кум і кума́ разом

Тобто кум і кума́ — це не стосунки між дитиною і хрещеними, а те, як називають одне одного батьки дитини і хрещені. Дитину хрещені називають хреще́ник (хлопчик) і хреще́ниця (дівчинка) (11-томний словник, т. 11). Японські «надзуке-оя» чи «дайфу, дайбо» (名付け親・代父・代母) — назви з погляду дитини, а одного слова для стосунків між дорослими в японській немає.

Стаття «Folk customs connected with birth» (народні звичаї, пов’язані з народженням) в Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU) Канадського інституту українських студій Альбертського університету пише, що на хрещення дитини запрошували кума й куму́.

Щодо походження слова «Етимологічний словник української мови» пояснює, що кум сходить до праслов’янського kumъ, яке походить від kuma — скороченої форми слова балканської народної латини зі значенням «хрещена мати» (утвореного з префікса зі значенням «разом» і mater — «мати»). Той самий словник пояснює діалектне слово кумство як «кумівство, духовна рідня».

кум і кума́ — не лише назви родичів. За 20-томним словником, у розмовному мовленні кум — це і звертання до приятеля, а в казках і байках вовка називають кумом, а лисицю — кумою. Казку, у якій вовк і заєць стають кумами, розказано у статті «Лисиця — у 55 із 400 казок: збірка казок про тварин, що вийшла 1916 року».

Коли звертаєтеся до словника

Обсяг значень назв родичів трохи різниться залежно від словника і регіону. Тлумачення в цій статті — ті, що академічні словники подають як літературну норму. Назви родичів ґрунтовно досліджено: мовознавець Андрій Бурячок 1961 року видав працю «Назви спорідненості і свояцтва в українській мові» (за статтею про нього в енциклопедії).

Як людина називає іншу, залежить і від звичаїв родини та місцевості. Значення слова можна перевірити в словнику, але як називають насправді, найпевніше спитати в самих людей. Як шукати реєстрові слова в словнику, пояснено у статті «Набираєш “лютого” — з’являється “лютерани”: як користуватися українськими словниками».