220 років від заснування Січі до її знищення: Японія тим часом перейшла від доби Сенґоку до Едо

За статтею Zaporozhian Sich в Internet Encyclopedia of Ukraine (видання Канадського інституту українських студій Альбертського університету, CIUS), першу Січ близько 1552 року заснував князь Дмитро Вишневецький на острові Мала Хортиця на Дніпрі. За три роки до того, 15 серпня 1549 року, португальський корабель із Франциском Ксаверієм та його супутниками на борту увійшов у гавань Каґосіми (Encyclopaedia Britannica). А ще на 6 років раніше, 1543 року, португальці висадилися на острові Танеґасіма й уперше завезли до Японії вогнепальну зброю та цукрову тростину (стаття Britannica Ōsumi Archipelago).

Запорозька Січ — не одне місце

У японських пояснювальних текстах «Запорозьку Січ» іноді описують як один осередок, але IEU (автор — Аркадій Жуковський; уперше надруковано в 5-му томі паперового видання 1993 року) пояснює Січ як загальну назву кількох козацьких укріплень, що розташовувалися вздовж Дніпра, і перелічує вісім. П’ять із них були в заплаві річки або поблизу неї.

За тією самою статтею, першу Січ 1558 року взяли в облогу й зруйнували кримські татари; Томаківську Січ, збудовану на острові за 60 кілометрів південніше, так само зруйнували 1593 року. Микитинська Січ уперше згадується в джерелах 1628 року, а 1648 року її опанував гетьман Богдан Хмельницький. Чортомлицьку Січ, засновану 1652 року, зруйнувало російське військо 25 травня 1709 року. Після цього козаки переносили свій осередок до Кам’янки, Олешок і, 1734 року, до Нової Січі.

Січ була не осередком, який збудували в одному місці й який довго там існував, а низкою осередків, які руйнували, а потім відбудовували на новому місці.

Люблін 1569 року і Секіґахара 21 жовтня 1600 року

За Britannica, Люблінська унія 1569 року була угодою, яка об’єднала Польщу та Литву в одну державу. Стаття IEU Kyiv зазначає, що за умовами цієї унії Київ і Київське воєводство перейшли під владу Польщі й стали частиною Речі Посполитої. На цьому закінчилося правління литовських намісників, яке тривало з 1471 року.

За статтею IEU Church Union of Berestia (уперше надруковано в 1-му томі паперового видання 1984 року), 1596 року православна церква Русі (України та Білорусі) у складі Польщі й Литви проголосила унію, визнавши Папу главою Церкви. Японською її називають також Брестською унією. Церковний собор, що відбувався в Берестеї з 16 по 20 жовтня того самого року, розколовся на прихильників і противників унії з Римом, і два собори засідали паралельно.

У Японії, за Britannica, 21 жовтня 1600 року відбулася битва при Секіґахарі, у якій колишні васали Тойотомі Хідейосі зіткнулися з Токуґавою Ієясу. Та сама Britannica датує період Едо (Токуґава) 1603–1867 роками.

Від 1635 до 1667 року

Стаття Britannica sakoku по роках описує, як сьоґунат Едо звужував зв’язки із зовнішнім світом. Християнство заборонили 1614 року, 1624 року вигнали іспанців, а 1635 року Токуґава Ієміцу заборонив японцям виїжджати за кордон і повертатися звідти. Після повстання в Сімабарі 1637–38 років усіх японців зобов’язали реєструватися при буддійських храмах, а 1639 року заборона на прибуття португальських кораблів завершила низку цих наказів. Та сама стаття пояснює, що голландцям дозволили залишитися лише на острові Дедзіма в затоці Наґасакі, і розглядає це не як повну ізоляцію, а як збереження обмежених контактів.

Приблизно тоді ж на українських землях 1648 року почалося повстання Хмельницького. За статтею IEU Pereiaslav Treaty of 1654 (автор — Олександр Оглоблин; уперше надруковано в 3-му томі паперового видання 1993 року), переговори почалися в січні 1654 року в Переяславі, а в квітні угоду було укладено в Москві. Угода складалася з двох документів: жалуваної грамоти царя Війську Запорозькому від 6 квітня та 11 статей, які визначали військові, політичні й технічні подробиці.

Чим була ця угода — об’єднанням, союзом чи підданством, — сперечаються давно, але IEU спершу наводить факти, на яких ґрунтується ця дискусія. Оригінали не збереглися; залишилися тільки переклади грамоти та чернетки. Та сама стаття зазначає, що форма й характер угоди були неповними, частина статей не була систематизована, а їхній зміст був неясним.

За статтею IEU Andrusovo, Treaty of (уперше надруковано в 1-му томі паперового видання 1984 року), війна між Польщею та Московською державою, що почалася 1654 року, закінчилася мирною угодою, підписаною 13 січня 1667 року в селі Андрусово поблизу Смоленська. Лівобережжя Дніпра залишилося під владою Московської держави, а Правобережжя відійшло до Польщі. Київ за домовленістю мав залишитися за Москвою лише на 2 роки, але Москва так і не віддала його. Запорозька Січ опинилася під спільним протекторатом обох держав. Та сама стаття називає це «першим поділом України».

8 липня 1709 року, або ж 27 червня

Britannica датує Полтавську битву «27 червня (8 липня за новим стилем) 1709 року». Тодішня Росія користувалася юліанським календарем, тож один і той самий день має дві дати. IEU подає ту саму битву за новим стилем — 8 липня (стаття Poltava, Battle of). За яким календарем подано дату зруйнування Чортомлицької Січі 25 травня того самого року, енциклопедія не зазначає.

Та сама проблема стосується й японських дат. За хронологічною таблицею Національного архіву Японії (国立公文書館), Японія перейшла на сонячний календар в 11-му місяці 5-го року Мейдзі (1872), а раніші дати подано за місячно-сонячним календарем. Коли Britannica датує битву при Секіґахарі «21 жовтня 1600 року», це не та дата, що записана в японських джерелах, а результат перерахунку.

У таблиці цієї статті для Японії зазначено тільки роки — за винятком битви при Секіґахарі та прибуття Ксаверія до Каґосіми.

Доки не зникли інститути автономії

За статтею IEU Hetman state (автори — Лев Окіншевич і Аркадій Жуковський; уперше надруковано в 2-му томі паперового видання 1989 року), за правління Катерини II (1762–1796) українську автономію поетапно ліквідували: 1764 року російський уряд остаточно скасував гетьманство, а його функції передав Малоросійській колегії. 1782 року полки замінили намісництвами.

За статтею Zaporozhian Sich, останню, Нову Січ російське військо зруйнувало 15–16 червня 1775 року. Це сталося через 66 років після Полтавської битви.

Через 8 років, 1783 року, Російська імперія анексувала Кримське ханство (стаття Britannica khanate of Crimea, стаття IEU Crimea). За статтею IEU Crimean Khanate, з другої половини XV століття ханство перебувало під сюзеренітетом Османської імперії, але з 1774 року опинилося під протекторатом Росії. Стаття Crimea називає Кючук-Кайнарджийський мир 1774 року, за яким Османська імперія визнала незалежність Криму, дипломатичним успіхом Росії, що привів до анексії.

Про Японію того самого XVIII століття стаття Britannica sakoku пише, що 1716 року за Токуґави Йосімуне відновилося вивчення західних книжок, рангаку («голландські науки») стало важливою галуззю знань, а сам сьоґунат заснував установу для перекладу голландськомовної літератури.

За Britannica, Токуґава Йосімуне став 8-м сьоґуном 1716 року й обіймав посаду до 1745 року. Саме Йосімуне розпочав заходи, які згодом назвали реформами Кьохо. Та сама Britannica пише, що в роки Теммей, у 1783–87 роках, на великих територіях був голод і багато людей померло, а в 1787–93 роках Мацудайра Саданобу провів низку заходів для оздоровлення фінансів і дисципліни сьоґунату (реформи Кансей).

Події тих самих років поруч

Чого не можна стверджувати, лише поставивши події поруч

Ця стаття лише впорядковує за роками події, що відбувалися в ті самі часи в різних місцях. У використаних тут джерелах немає відомостей, які свідчили б про контакти чи взаємний вплив між ними.