Наступного року після того, як у Російській імперії заборонили українські видання, в Японії відкрили Токійський університет

Стаття Ems Ukase в Internet Encyclopedia of Ukraine (видання Канадського інституту українських студій Альбертського університету — CIUS) пише, що внаслідок Емського указу 1877 року не було надруковано жодної української книжки. Стаття Book publishing тієї ж енциклопедії вказує, що в підросійській Україні кількість українських книжок упала з 30 назв 1875 року до 2 назв 1877 року. В австрійській Галичині 1875 року виходило більше українських книжок, ніж у підросійській Україні (та сама стаття). У квітні того самого 1877 року в Японії відкрили Токійський університет (хронологія «日本のあゆみ» Національного архіву Японії).

Після поділу між двома імперіями, до заборони

Спершу змінилася належність земель. Це три поділи Польщі — 1772, 1793 і 1795 років. Стаття IEU Poland пише, що внаслідок поділів Росія отримала більшу частину українських земель, які належали Польщі, а Галичину приєднала Австрійська імперія. За статтею Galicia, Галичина стала австрійською після першого поділу 1772 року, і ця влада тривала до 1918 року. Стаття Podilia зазначає, що західна частина Поділля відійшла до Австрії 1772 року, а східна — до Росії 1793 року, після другого поділу. «Австрійська Галичина», про яку йдеться в другій половині статті, починається саме з першого поділу.

Ще до того, як друк зупинили, українська література вже виходила друком. За статтею IEU Kotliarevsky, Ivan, Іван Котляревський 1794 року почав писати «Енеїду» — травестію епічної поеми Вергілія «Енеїда», — і перші 3 частини вийшли 1798 року в Санкт-Петербурзі. Видання профінансував Максим Парпура. Четверта частина вийшла 1809 року. П’яту і шосту частини завершено близько 1820 року, але перше видання всіх 6 частин вийшло вже після смерті автора, 1842 року в Харкові.

За статтею IEU Shevchenko, Taras, Тараса Шевченка 5 травня 1838 року викупили з кріпацтва, і він вступив до Імператорської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. 1840 року в тому самому Санкт-Петербурзі вийшла його перша збірка «Кобзар». У книжці було 8 творів. Стаття вважає цю збірку початком нової доби в розвитку української літератури і сучасної української мови.

Та сама стаття Book publishing налічує в підросійській Україні 3 українські книжки 1848 року і 41 — 1862 року. Після цього 1863 року вийшов Валуєвський циркуляр, і 1865 та 1870 року кількість, за статтею, впала до 5.

Таємний указ зупиняє друк

За IEU, Емський указ — таємний указ, який російський імператор Олександр II видав 30 травня 1876 року на німецькому курорті Емс; його метою було припинити друкування і поширення україномовних видань у Російській імперії. Він продовжував лінію циркуляра міністра внутрішніх справ Петра Валуєва 1863 року. Дату циркуляра навіть у самій IEU подано по-різному: у статті Ems Ukase — 20 червня, у статті Petr Valuev — 30 липня.

За цією статтею, указ заборонив друкувати українською мовою оригінальні твори і переклади, дозволивши історичні документи друкувати в первісному правописі, а художні твори — лише в російському правописі. Заборонено було також ввозити українські видання з-за кордону, ставити українські вистави й проводити публічні читання, друкувати українські тексти до музичних творів, а всі дозволені рукописи мали проходити попередню цензуру.

IEU також зазначає, що указ було видано в обхід звичайної законодавчої процедури: його не розглядали ні Державна рада, ні Комітет міністрів, і його так і не скасували офіційно. Тоді ж закрили Південно-Західний відділ Імператорського Російського географічного товариства в Києві та російськомовну газету «Киевский телеграф» (Kievskii telegraf; назва за тодішнім російським написанням), а кількох професорів, зокрема Михайла Драгоманова, звільнили з Київського університету.

Тоді ж японська хронологія мала по дві дати

Хронологія Національної парламентської бібліотеки Японії «史料にみる日本の近代» для подій до доби Мейдзі наводить по дві дати. 3 день 6 місяця 6-го року Каей (8 липня) до Ураґи прибула Ост-Індська ескадра США на чолі з Перрі, 3 день 3 місяця 7-го року Каей (31 березня) підписано Канаґавський договір між Японією і США, 19 день 6 місяця 5-го року Ансей (29 липня) — Договір про дружбу і торгівлю між Японією і США, 14 день 10 місяця 3-го року Кейо (9 листопада) Токуґава Йосінобу подав прохання про повернення влади імператорові — і так далі.

Поза дужками — дата за місячно-сонячним календарем, у дужках — за григоріанським. За хронологією Національного архіву Японії, Японія перейшла на сонячний календар у листопаді 5-го року Мейдзі (1872). Коли дати до цього пишуть за григоріанським календарем, у них обов’язково закладено перерахунок.

Календар Російської імперії теж відрізнявся від західноєвропейського. За статтею IEU Calendar, цивільний календар в Україні перевела на григоріанський Центральна Рада 1918 року. Проте IEU не вказує, за яким календарем подано окремі дати, зокрема 30 травня 1876 року для Емського указу. Коли зіставляєш хронології двох країн, дати можуть здаватися узгодженими, але це не означає, що їх виміряно однією міркою.

1853 року, коли Перрі прибув до Ураґи, на Чорному морі почалася Кримська війна. За статтею IEU Crimean War (уперше в паперовому 1-му томі 1984 року), Росія в червні 1853 року окупувала Молдавію і Валахію, у вересні наступного, 1854 року союзні війська Британії, Франції та інших висадилися в Криму, а 2 вересня 1855 року впав Севастополь. Війна завершилася Паризьким мирним договором 30 березня 1856 року. Стаття пише, що Україна була і тилом, і частково полем бою та зазнала великих економічних збитків. Кріпаків у Російській імперії звільнили через 5 років після цього, 19 лютого 1861 року (стаття IEU Serfdom).

Японія 1868–1890 років

За хронологією Національного архіву Японії, у січні 1868 року відбулася битва при Тоба-Фусімі, а в березні було оприлюднено Клятву з п’яти пунктів. У серпні 1872 року оприлюднили закон про систему освіти, а в листопаді того ж року перейшли на сонячний календар. У січні 1877 року — Сацумське повстання, у квітні — відкриття Токійського університету.

За хронологією Національної парламентської бібліотеки, 11 лютого 1889 року було оприлюднено Конституцію Японської імперії, 1 липня 1890 року відбулися перші загальні вибори до Палати представників, а 29 листопада — церемонія відкриття першого Імперського парламенту.

Роки війн і те, що було далі

За хронологією Національного архіву Японії, у серпні 1894 року почалася японсько-китайська війна (імператорський рескрипт про оголошення війни), а у квітні 1895 року було укладено Сімоносекський договір. У лютому 1904 року почалася російсько-японська війна, у вересні 1905 року — Портсмутський мирний договір. У серпні 1910 року укладено договір про анексію Кореї. У серпні 1914 року Японія оголосила війну Німеччині, а в січні 1915 року висунула Китаю «21 вимогу».

У січні 1905 року, у розпал російсько-японської війни, у Російській імперії почалася революція. За статтею IEU Revolution of 1905 (уперше в паперовому 4-му томі 1993 року), до середини квітня в усій імперії страйкувало близько 810 тисяч робітників, з них 170 тисяч — в Україні. У березні того ж року Академія наук у Санкт-Петербурзі визнала українську мову не діалектом російської, а самостійною слов’янською мовою і рекомендувала скасувати обмеження за Валуєвським циркуляром та Емським указом. Після маніфесту імператора 30 жовтня в Харкові, Києві, Полтаві, Одесі та інших містах почали виходити українські газети й журнали, і 1906 року виходило 18 періодичних видань. Стаття також пише, що з кінця 1906 року через втручання влади українські видання знову суттєво обмежили.

Щодо контактів між людьми з Японії та України стаття IEU Japan (уперше в паперовому 2-му томі 1988 року) вважає, що відносини почалися в XX столітті, і відносить перший контакт до часів російсько-японської війни. Колишній студент-медик Київського університету М. Судзиловський переїхав із Гаваїв до Японії й організував допомогу полоненим офіцерам і солдатам російської імператорської армії (за статтею, здебільшого українцям). 1916 року трупа Костянтина Кармелюка-Каменського виступала в Токіо, Кобе, Йокогамі та Камакурі. На початку липня 1917 року співробітники японського посольства в Петрограді відвідали Центральну Раду в Києві, а в листопаді Японія відкрила в Києві військову місію.

17 березня 1917 року, Київ

За статтею IEU Central Rada (автор — Аркадій Жуковський; уперше в паперовому 1-му томі 1984 року), Центральну Раду створили в Києві 17 березня 1917 року з ініціативи Товариства українських поступовців за участю інших партій. Головою заочно обрали Михайла Грушевського. Після Всеукраїнського національного конгресу 17–21 квітня того ж року до Ради входили 150 осіб, обраних від партій, професійних і культурних організацій та губерній; головою став Грушевський, заступниками — Сергій Єфремов і Володимир Винниченко.

Стаття зазначає, що чотирма універсалами Рада провела Україну від автономії до незалежності, а Четвертий універсал проголосив Українську Народну Республіку самостійною суверенною державою. За статтею тієї ж IEU Universals of the Central Rada, цей універсал датовано 22 січня, але фактично Мала Рада ухвалила його 25 січня.

У Японії, за хронологією Національного архіву Японії, у серпні 1918 року оголосили Сибірську інтервенцію, того ж місяця по всій країні поширилися рисові бунти, а у вересні сформовано кабінет Хари Такасі. У червні 1919 року підписано Версальський договір.

Події тих самих років поруч

Чого не можна сказати, лише поставивши поруч

У таблиці цієї статті багато «—». Це роки, про які пише лише одне з джерел. Порожня клітинка не означає, що того року в цьому регіоні нічого не сталося.