1883 рік: газета «Терджіман» Ісмаїла Гаспринського

10 квітня 1883 року в кримському місті Бахчисараї вийшло перше число нової газети. Її назва — «Терджіман». Кримськотатарською це слово означає «тлумач», «перекладач». Видавав газету Ісмаїл Гаспринський, який свого часу був міським головою Бахчисарая.

За даними Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим (далі — Представництво), кримські татари й сьогодні відзначають 10 квітня як День кримськотатарської журналістики. 2011 року Меджліс — представницький орган кримськотатарського народу — і журналісти обрали цей день тому, що саме тоді вийшло перше число «Терджімана». Розглядаємо одну газету й людину, яка її створила.

Від міського голови до видавця газети

За «Енциклопедією історії України» Інституту історії України НАН України (далі — енциклопедія Інституту історії; т. 2, 2004, автор Тетяна Бикова), Гаспринський (1851–1914) народився в селі Авджикой (нині не існує) поблизу Бахчисарая в родині військового. Представництво датує його народження 20 березня 1851 року й пише, що село зникло 1987 року.

За тією самою енциклопедією, Гаспринський навчався в сільській мусульманській школі (мектебе), потім у Воронежі, згодом вступив до московського кадетського корпусу. Не закінчивши його, 1867 року він повернувся до Бахчисарая і викладав у Зинджирли-медресе (мусульманській духовній школі). З 1871 до 1874 року жив у Парижі й надсилав статті до російських газет, а 1874 року переїхав до Стамбула. 1877 року повернувся на батьківщину й став міським головою Бахчисарая. Стаття «Tatars» в Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS) Альбертського університету датує його перебування на посаді міського голови 1877–1881 роками.

Кабінет Міністрів України розпорядженням № 75-р від 7 березня 2001 року утворив організаційний комітет із відзначення 150-річчя від дня народження Гаспринського, назвавши його видатним просвітителем, гуманістом і мислителем кримськотатарського народу.

Гаспринський і Гаспрали: дві форми імені

В українських енциклопедіях гасло має назву «Гаспринський» (Гаспринський). Стаття IEU «Bakhchysarai» (оновлена 2023 року) називає його «Ismail bey Gasprinsky (aka Gaspirali)» і пояснює, що це ім’я походить від кримського селища Гаспра. Енциклопедія Інституту історії також додає після назви гасла «Гаспрали» (Гаспрали).

Назва газети теж має дві форми. Стаття IEU «Tatars» пише «Tercuman-Perevodchik»: кримськотатарське «терджіман» і російське «переводчик» обидва означають «тлумач, перекладач». Написання латиницею в джерелах різниться: стаття IEU «Bakhchysarai» — Tercüman, Представництво — Terciman.

Перше число 10 квітня 1883 року

За статтею «Терджіман» в енциклопедії Інституту історії (автор Микола Кирюшко), газету видавали кримськотатарською та російською мовами, і її метою було знайомити кримських мусульман з європейською культурою, наукою й правом, а росіян — із життям і поглядами мусульман. Енциклопедія пише також, що газета поширилася в багатьох країнах Сходу.

Стаття Представництва від 10 квітня 2026 року описує це докладніше. Підготовка почалася ще 1882 року, але через зволікання з дозволом влади перше число вийшло лише навесні 1883 року. Газета складалася з двох частин — російськомовної та кримськотатарської, а перше число писало про нові закони імперії, розвиток тюркської й мусульманської преси та емансипацію жінок. Спочатку газета була щотижневою, згодом — щоденною, і її читали в Османській імперії, на Кавказі та в Центральній Азії. Та сама стаття пише, що час виходу формально приурочили до «приєднання» Криму Російською імперією (1783), яке кримські татари вважають окупацією.

За статтею Представництва від 20 березня 2025 року, газета писала мовою, що ґрунтувалася на південнобережному діалекті кримськотатарської мови, арабським письмом, як і в Османській імперії. Найбільший наклад, як там зазначено, сягав 16 тисяч примірників.

Прагнення до спільної мови чи кримськотатарська газета?

Як називати мову «Терджімана», джерела наголошують по-різному.

• Стаття IEU «Tatars» (уперше надрукована в 5-му томі друкованої енциклопедії, 1993) пише, що рух Гаспринського обстоював уживання однієї спільної тюркської мови для всіх тюркських і татарських народів Російської імперії
• Енциклопедія Інституту історії подає газету як видання двома мовами — «кримськотатарською та російською»
• Представництво пояснює, що газету писали арабським письмом мовою на основі південнобережного діалекту кримськотатарської

Представництво наводить гасло Гаспринського, яке можна передати як «єдність у мові, думках і справах». Вибір мови, зрозумілої й тюркським читачам поза Кримом, і те, що газету вважають початком кримськотатарської преси, — два боки однієї газети.

Школи «нового методу»

Ім’я Гаспринського, поряд із газетою, пов’язують із реформою шкіл. За статтею «Джадидизм» в енциклопедії Інституту історії (2004), ця назва походить від арабського «усул-і джадід» (новий метод), а сам рух прагнув наблизити ісламську культуру до європейської й оновити життя мусульман. У Криму його започаткував Гаспринський, і суть полягала в реформі освіти через створення світських шкіл «нового методу».

Стаття IEU «Bakhchysarai» пише, що для кримських татар це означало навчання грамоти кримськотатарською мовою і запровадження сучасних предметів у мусульманських школах (медресе), що залишалися майже середньовічними. Представництво зазначає, що в школах «нового методу» вперше запровадили класно-урочну систему й підручники, освіту для жінок, а Гаспринський розробив звуковий метод навчання грамоти.

Видання, що виросли з газети

За енциклопедією Інституту історії, Гаспринський друкував Коран у трьох форматах — великому, середньому й малому, — і ці видання поширювалися за кордоном і серед тюркських народів Російської імперії, зокрема поволзьких татар. Він видавав також тижневик «Міллет» («Нація») і жіночий тижневик «Алеми нісван» («Світ жінок»), друкував і власні невеликі повісті. Представництво згадує також дитячий журнал «Алеми сибьян» («Світ дітей») і сатиричну газету, а роман у формі подорожніх нотаток «Молла Аббас», за його даними, друкувався в «Терджімані» у 1887–1889 роках.

Серед праць першою в переліку праць в енциклопедії Інституту історії стоїть книжка «Русское мусульманство» (Сімферополь, 1881).

Хронологія: Гаспринський і «Терджіман»

Рік	Подія	Джерело
1851	Народився в селі Авджикой поблизу Бахчисарая (Представництво називає дату 20 березня)	Енциклопедія Інституту історії, Представництво
1867	Повертається до Бахчисарая, викладає в Зинджирли-медресе	Енциклопедія Інституту історії
1871–1874	Живе в Парижі, надсилає статті до російських газет	Енциклопедія Інституту історії
1874	Переїжджає до Стамбула	Енциклопедія Інституту історії
1877	Стає міським головою Бахчисарая (IEU — до 1881 року)	Енциклопедія Інституту історії, IEU
1881	Видає в Сімферополі «Русское мусульманство»	Енциклопедія Інституту історії
1882	Починається підготовка газети	Представництво
1883	10 квітня в Бахчисараї виходить перше число «Терджімана»	Енциклопедія Інституту історії, Представництво
1887–1889	Друкується роман «Молла Аббас»	Представництво
1914	24 вересня помирає; газету продовжує видавати син Рефат	Енциклопедія Інституту історії
1918	23 лютого — останнє число	Представництво
1921	У будинку друкарні, де друкували «Терджіман», відкривається музей Гаспринського	IEU
2001	Кабінет Міністрів утворює організаційний комітет із відзначення 150-річчя (7 березня)	Розпорядження Кабінету Міністрів України
2011	10 квітня стає Днем кримськотатарської журналістики	Представництво

До якого року виходила газета

Рік закриття «Терджімана» в джерелах різниться.

• Стаття IEU «Tatars» (уперше надрукована 1993 року) пише, що газета виходила з 1883 до 1914 року
• Стаття тієї самої IEU «Bakhchysarai» (оновлена 2023 року) подає 1883–1918 роки
• Стаття «Терджіман» в енциклопедії Інституту історії пише, що після смерті Гаспринського 24 вересня 1914 року видання продовжив його син Рефат, але року закриття не називає
• Представництво пише, що останнє число вийшло 23 лютого 1918 року, уже після того, як більшовики окупували Крим

1914 — рік смерті засновника, 1918 — рік, коли, за даними Представництва, вийшло останнє число.

Чи був він кандидатом на Нобелівську премію миру?

Стаття «Терджіман» в енциклопедії Інституту історії пише, що за роботу в газеті Гаспринського 1910 року висунули кандидатом на Нобелівську премію миру. Статті Представництва 2025 і 2026 років теж пишуть про висунення 1910 року.

Натомість у базі даних номінацій, яку оприлюднює Нобелівський фонд, у переліках номінацій на премію миру з 1905 до 1914 року імені Гаспринського не знайдено (станом на вересень 2026 року). Доки номінацію не підтверджено за першоджерелами, надійніше сприймати її як твердження енциклопедії та Представництва.

Після депортації 1944 року

Після того як 1944 року радянська влада депортувала кримських татар із Криму, більшість кримськотатарських газет, журналів і книжок було навмисно знищено, і вони не збереглися, пише Представництво.

В умовах окупації з 2014 року

У Криму, окупованому Росією з 2014 року, кримськотатарські телеканали, радіостанції та інші медіа були змушені припинити роботу або переїхати за межі півострова, пише Представництво у статті від 10 квітня 2026 року.

Що почитати після «Терджімана»

Кримськотатарську мову, якою арабським письмом писала газета Гаспринського, згодом змушували переходити на латиницю, а потім на кирилицю; 2021 року Кабінет Міністрів України затвердив латинський алфавіт із 31 літери. Про це — у статті про кримськотатарську латиницю. Про закон 2021 року, що визнав кримських татар корінним народом, — у статті про закон про корінні народи, а про традицію орнаменту — у статті про орнек.

Донька Гаспринського Шефіка (1886–1975), яка очолювала рух кримських мусульманок, також згадана в постанові Верховної Ради про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026–2027 роках (18 грудня 2025 року, № 4748-IX).