Чи була граматика Павловського 1818 року «першою граматикою української мови»?

1818 року в Санкт-Петербурзі надрукували невелику книжку — 114 сторінок основного тексту. Її автор — Олексій Павловський, який народився в селі на території нинішньої Сумської області. Енциклопедія «Українська мова» називає цю книжку так: «перша в українському мовознавстві друкована граматика живої народної української мови».

Проте ця «першість» має свої умови. Граматики, написані й надруковані в Україні, існували й раніше. Що саме треба рахувати, щоб «першим» виявився 1818 рік? Розбираємо титул і зміст книжки та формулювання енциклопедій за джерелами, доступними у вересні 2026 року.

Назва на титульній сторінці

На титульній сторінці скану примірника, який оприлюднила Наукова бібліотека Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, написано:

ГРАММАТИКА МАЛОРОССІЙСКАГО НАРѢЧІЯ, или Грамматическое показаніе существеннѣйшихъ отличій, отдалившихъ Малороссійское нарѣчіе отъ чистаго Россійскаго языка, сопровождаемое разными по сему предмѣту замѣчаніями и сочиненіями. Сочин. Ал. Павловскій. … Въ Санктпетербургѣ. … 1818 года.

Титульна сторінка «Грамматики малороссійскаго нарѣчія» (1818). Орфографію збережено за виданням

Українською це означає: «Граматика малоросійського наріччя, або Граматичний виклад найістотніших відмінностей, що віддалили малоросійське наріччя від чистої російської мови, з різними примітками й творами на цю тему». Надрукувала книжку друкарня В. Плавильщикова, а на звороті титулу вміщено цензурний дозвіл від 14 травня 1818 року.

Слова старої назви і сучасна назва мови

«Малороссійское нарѣчіе» (малоросійське наріччя) у назві — це слова самого видання. «Малоросією» Російська імперія називала землі нинішньої України. Назва описує мову як наріччя, що «віддалилося» від російської, взятої за мірило. Натомість енциклопедія «Українська мова» 2004 року називає цю книжку граматикою «живої народної української мови». Далі назву книжки подаємо так, як у виданні, а мову називаємо українською. Як використовували твердження, ніби українська — це «діалект російської», розповідаємо в статті Чим українська мова відрізняється від російської.

Зміст: близько 20 сторінок граматики і невеликий словник

За змістом наприкінці книжки, вона складається з двох частин.

Частина	Розділи й підрозділи	Сторінки
Частина 1 «Про літери і творення слів»	Розділ 1. Про літери (кількість літер, вимова); розділ 2. Про частини мови (іменник, займенник, дієслово, дієприкметник, інші частини мови)	1–21
Частина 2 «Про малоросійське мовлення і віршування»	Розділ 1. Короткий малоросійський словник (прості слова, слова з природознавства, хрещені імена, вислови й прислів’я)	24–85
	Розділ 2. Зразки мовлення (прості приклади, розмова, пісня, уривок з історії одного малороса, «Вакула Чмыръ»)	86–105
	Загальні зауваги	106–114

Сама граматика займає трохи більше 20 сторінок, а більшу частину книжки становлять словник і зразки мовлення. Стаття «Граматика малоросійського наріччя» в енциклопедії «Українська мова» (автор — В. Б. Задорожний) пише, що книжка містить стислий виклад основних фонетичних і морфологічних особливостей української мови в порівнянні з російською, а також зразки мовлення й усної народної творчості, мова яких здебільшого належить до північно-східного ареалу. «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU), яку видає Канадський інститут українських студій (CIUS) Альбертського університету, також зазначає, що граматика ґрунтується на північних говірках Лівобережжя Дніпра.

У передмові Павловський пише, що з досвіду знає, як смішно звучить мова того, хто не знає наголосів, тому позначив у словах місце наголосу.

У словнику 1130 чи 1131 слово?

Кількість слів у словнику в різних джерелах відрізняється на одне.

• IEU, стаття «Pavlovsky, Oleksii» (передрук паперового видання 1993 року): словник на 1130 слів і висловів, узятих із прислів’їв, приказок і віршів
• Енциклопедія «Українська мова», стаття «Граматика малоросійського наріччя»: «Краткій малороссійскій словарь» з 1131 акцентованим словом у реєстрі

Стаття «Павловський Олексій» тієї самої енциклопедії наводить число 1130 як обсяг іншого словника — українсько-російського, який Павловський уклав 1826 року окремо від цієї книжки (лише літери А–Б; опубліковано 1972 року). Яке число якого словника стосується, за самими лише енциклопедіями встановити не можна.

Літера і та письмо «як чути»

Цю книжку часто згадують і в історії правопису. Стаття «Правопис» тієї самої енциклопедії називає її першою спробою закріпити фонетичний правопис, за яким одна літера позначає одну фонему, і пише, що в ній для позначення звука і незалежно від його походження запроваджено літеру і. Стаття «Український алфавіт» серед літер, що збереглися в сучасному українському алфавіті, називає і (Павловський, 1818), є (1837) та ї (1873).

Якщо розгорнути перший розділ видання, там справді так і написано. Про «О» сказано, що в односкладових словах вона вимовляється як і, з прикладами сімъ, піпъ, бігъ; про «Ѣ» — що вона вимовляється як російське м’яке і, з прикладами ніжный, літо, слідъ, тінь, сіно. Крім того, щоб розрізнити два звуки г, слова, у яких звук вимовляється як латинське g, автор пропонує писати двома літерами «кг»: кгуля, кгрона, кгвалтъ.

Граматики, що були раніше

Граматики, написані й надруковані на українських землях, існували від XVI століття. Наводимо в порядку років ті, що їх називають дві енциклопедії.

Рік	Подія	Джерело
1574	У Львові — «Азбука» Івана Федоровича. Її друга частина містить відомості з граматики	Енциклопедія «Українська мова», «Граматики української мови»; IEU, «Grammar»
1586	У Вільнюсі — «Кграматика словеньска язика». Енциклопедія вважає її першою друкованою граматичною працею у східних слов’ян	Енциклопедія «Українська мова», «Граматики української мови»
1591	У Львові — грецько-церковнослов’янська граматика «Адельфотес», укладена учнями братської школи	Там само; IEU, «Grammar»
1596	У Вільнюсі — церковнослов’янська граматика Лаврентія Зизанія	Там само
1619	В Єв’ї поблизу Вільнюса — церковнослов’янська граматика Мелетія Смотрицького	Там само
1643	У Парижі Іван Ужевич пише граматику латинською мовою (рукопис; опубліковано 1970 року)	Енциклопедія «Українська мова», «Ужевич Іван», «Граматики української мови»
1790-ті	Павловський починає писати нарис української мови	IEU, «Pavlovsky, Oleksii»
1805	Павловський завершує граматику (за IEU — завершив 1805 року; енциклопедія «Українська мова» пише, що граматику написано до 1805 року)	IEU, енциклопедія «Українська мова»
1818	У Санкт-Петербурзі виходить граматика Павловського	Видання, IEU, енциклопедія «Українська мова»
1822	Павловський видає «Прибавленіе къ грамматикѣ малороссійскаго нарѣчія». За IEU — як відповідь на рецензії	Енциклопедія «Українська мова», IEU
1822–24	Іван Могильницький у Галичині пише граматику (не опублікована аж до 1910 року)	Енциклопедія «Українська мова», «Граматики української мови»
1830	У Буді (нині Будапешт) — латиномовна граматика Михайла Лучкая «Grammatica Slavo-Ruthena»	Енциклопедія «Українська мова»; IEU, «Luchkai, Mykhailo»
1834	У Перемишлі — німецькомовна граматика Йосипа Левицького	Енциклопедія «Українська мова»; IEU, «Levytsky, Yosyp»
1849	У Львові — граматика Якова Головацького	Енциклопедія «Українська мова», «Граматики української мови»

Про «Азбуку» 1574 року йдеться в статті «Апостол» і «Азбука», надруковані у Львові 1574 року, про терміни граматики Смотрицького 1619 року — у статті про вид дієслова. Терміни граматик кінця XIX століття й пізніших — у статті про відмінки іменника.

Що рахують, коли кажуть «перша граматика української мови»

Ось як різні статті енциклопедій пишуть про «першість» 1818 року і як співвідносять цю книжку з давнішими.

• Енциклопедія «Українська мова», «Граматика малоросійського наріччя» (Задорожний): «перша в українському мовознавстві друкована граматика живої народної української мови». Умов дві: «друкована» і «живої народної» мови
• Енциклопедія «Українська мова», «Граматики української мови» (автор — М. А. Жовтобрюх): у книжках Павловського 1818 і 1822 років «уперше описано фонетичну систему й морфологічну будову живої української мови»
• IEU, «Pavlovsky, Oleksii»: перша праця, що описала основні фонетичні й морфологічні риси розмовної української мови на основі північних говірок Лівобережжя Дніпра
• IEU, «Grammar» (автор — Юрій Шевельов, передрук паперового видання 1989 року): граматики від 1574 до 1619 року описували не розмовну мову, а лише мову літургійних і богословських текстів
• Енциклопедія «Українська мова», «Ужевич Іван» (автор — В. В. Німчук): у граматиці Ужевича 1643 року описано головним чином систему української мови середини XVII століття, а Ужевич «в історію філології увійшов як учений, що перший лінгвістично опрацював українську мову». Проте це рукопис латинською мовою, опублікований лише 1970 року

Отже, граматики XVI–XVII століть мали предметом церковнослов’янську мову. Є стаття енциклопедії, за якою першим саму українську мову описав рукопис Ужевича 1643 року. Проте стаття «Граматики української мови» тієї самої енциклопедії пише, що граматика Ужевича присвячена тодішній книжній мові, відомій під назвою «проста мова», — тобто не розмовній. «Розмовну українську мову» в «друкованій книжці» першим описав Павловський 1818 року. Від того, яку умову вважати важливішою, залежить і рік «першості».

«Наріччя» чи «мова»: слова передмови

Як бачив цю мову сам Павловський? Стаття «Павловський Олексій» в енциклопедії «Українська мова» пише: «Погляди П. щодо сусп. ролі укр. мови суперечливі: вагаючись у самому визначенні її між „наріччям“ і „мовою“, він схилявся до думки, що це „наріччя, яке становить майже справжню мову“, вважав її приреченою на зникнення, але обстоював необхідність її вивчення». У передмові це вагання видно безпосередньо.

• досить записати на папері хоча б «слабку тінь» цього наріччя, що зникає (одну слабую тѣнь исчезающаго нарѣчія сего)
• займатися тим, що є ніби «ні мертвою, ні живою мовою» (ни мертвымъ ни живымъ языкомъ), теж не марна справа
• чому б не зайнятися хоч трохи «наріччям, яке становить майже справжню мову» (нарѣчіемъ, которое составляетъ почти настоящій языкъ)?

Наприкінці передмови він пише, що коли його праця рано чи пізно вселить у ревних синів Росії, а також в інші народи й мови, розсіяні неосяжною імперією, бажання зберігати подібні пам’ятки, це буде для нього втіхою і честю. Наводячи такі погляди, стаття енциклопедії все ж підсумовує, що своєю працею він започаткував граматичне дослідження української народної мови, а це сприяло усталенню фонетичних, граматичних і лексичних норм літературної мови.

IEU пише, що, змалювавши український народ, його історію, мову й літературу, книжка пов’язала ідеї «Історії Русів» із передднем українського романтизму. Енциклопедія «Українська мова» відносить появу книжки до початкової стадії розвитку нової української літературної мови. З тогочасної української літератури вже існувала «Енеїда» Котляревського, що вийшла 1798 року.

Про Олексія Павловського

Про його життя відомо небагато. Порівнюємо, що пишуть дві енциклопедії.

	IEU, «Pavlovsky, Oleksii»	Енциклопедія «Українська мова», «Павловський Олексій»
Народження	1773 рік, Шутівка (Shutivka; нині Соснівка) поблизу Глухова, Ніжинський полк	1773 рік, село Шугівка (нині Соснівка Сумської області)
Навчання	1789 року закінчив Києво-Могилянську академію, 1793 року — Петербурзьку учительську семінарію	Навчався 1779–1789 років у Київській академії, 1793 року закінчив Петербурзьку учительську семінарію
Діяльність	Був пов’язаний із патріотичним гуртком у Новгороді-Сіверському; імовірно, служив у Петербурзі під орудою князя Безбородька	Викладав у Ніжинському ліцеї. Писав також оди й оповідання
Рік смерті	Після 1826 року	Після 1826 року

Назва села, де він народився, в IEU та енциклопедії «Українська мова» різниться однією літерою. Про Київську академію див. статтю Києво-Могилянська академія.