Скільки людей загинуло під час Голодомору? Чому оцінки коливаються від 2,6 до 5 мільйонів

Голодомор — штучний голод, що стався в радянській Україні у 1932–33 роках. Як пояснює стаття в Encyclopaedia Britannica (авторка — Енн Епплбаум), слово походить від українських «голод» і «мор» (винищення). Законом 2006 року Україна визнала його «геноцидом Українського народу».

Проте однієї цифри загиблих немає. Залежно від дослідників і установ, що робили оцінки, розкид сягає від 2,6 мільйона до 10 мільйонів. Кількість країн, що визнали Голодомор геноцидом, теж різниться залежно від того, хто рахує. А уряд Японії в парламенті відповів, що «не має позиції для оцінки».

Що сталося

За статтею Britannica, початком стала колективізація сільського господарства, яку Сталін запровадив 1929 року. Селян змушували віддавати землю й майно колгоспам, а тих, кого оголошували куркулями, і селян, які чинили опір, примусово виселяли. Виробництво впало, і в частині України спалахнули селянські повстання, зокрема збройні.

Восени 1932 року політбюро ЦК Комуністичної партії СРСР ухвалило низку рішень, які поширили й поглибили голод в українському селі. У тій самій статті названо такі заходи.

• Цілі колгоспи, села й міста заносили до «чорних списків», позбавляючи їх продовольства
• Селянам заборонили виїжджати за межі України в пошуках їжі
• Навіть коли голод поширювався, плани хлібозаготівель підвищували, а допомоги надавали недостатньо
• Узимку 1932–33 років організовані групи міліціонерів і партійних активістів обходили селянські господарства й забирали все їстівне — від урожаю до особистих запасів

Голод досяг піку пізньої весни 1933 року. У той самий час масовий голод був і в зернових районах Росії та в Казахстані, але Britannica пише, що голод в Україні став ще смертоноснішим через низку політичних рішень, спрямованих переважно лише проти України. Паралельно з голодом тривали репресії проти української інтелігенції й політиків, а політику «українізації», що сприяла вживанню української мови, фактично згорнули.

Радянська влада приховувала голод. Результатів перепису 1937 року не оприлюднили, а тих, хто його проводив, заарештували й розстріляли. Одна з причин, як пише та сама стаття, — цифри показували різке скорочення населення України. Уперше в СРСР про голод публічно заговорили 1986 року, після аварії на Чорнобильській АЕС.

У ті часи зазнали репресій і мандрівні співці-кобзарі (Незрячі мандрівні співці-кобзарі та бандура).

Оцінки кількості загиблих залежать від того, хто і що рахував

Оскільки СРСР довго приховував демографічні дані, кількість загиблих можна лише оцінити згодом за допомогою демографічної статистики. Ось основні оцінки та їхні автори.

Автори статті 2015 року зазначають, що це перше дослідження, у якому оцінки зроблено окремо для сільського й міського населення України. Надсмертність у 1932–34 роках становила близько 3,94 мільйона, 90% з неї припало на 1933 рік; у селі — близько 3,65 мільйона, у містах — близько 0,29 мільйона. Надсмертність 1933 року, за статтею, становила 16,5% сільського населення.

Варто зважати й на різницю в підходах до підрахунку. Стаття 2015 року рахує все населення, що проживало на території тодішньої радянської України, а не за національністю. Britannica подає 3,9 мільйона як кількість «українців». Чи спирається Britannica саме на статтю 2015 року, не зазначено, але принаймні 3,9 мільйона в статті 2015 року — не цифра за національністю. На нашому сайті ми у вересні 2026 року виправили це в статті Сімдесят років радянської республіки і Японія за ці роки.

Різниця між статтею 2015 року й дослідженням 2002 року пов’язана передусім із різними оцінками міграції населення 1933 року. У дослідженні 2002 року припускали, що 1933 року з України виїхали близько 1,4 мільйона людей, тож загиблих вийшло менше. Автори статті 2015 року не знайшли доказів такого масового виїзду й оцінили його приблизно в 52 тисячі осіб. Крім того, у статті сказано, що оцінки, які сягають 10 мільйонів, ґрунтуються на анекдотичних свідченнях і є сумнівними. Водночас Український інститут національної пам’яті називає діапазон «від 4 до 10 мільйонів», тож навіть з українського боку наведені діапазони не збігаються.

Сторінка Посольства України у Франції на сайті МЗС України в листопаді 2023 року пояснює, що «за даними науковців» у 1932–33 роках від голоду загинули щонайменше 3,9 мільйона людей, а разом із 0,6 мільйона ненароджених втрати населення становлять щонайменше 4,5 мільйона. Масштаб цифр у різних дослідженнях різний, але те, що йдеться про смерть мільйонів людей, не змінюється за жодною оцінкою.

Український закон визначає Голодомор як «геноцид»

28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 376-V «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». У преамбулі згадано Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 грудня 1948 року, а статті закону визначають таке.

Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.

Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» № 376-V, статті 1 і 2 (редакція від 8 березня 2026 року, zakon.rada.gov.ua)

У преамбулі також згадано, що постановою Верховної Ради від 15 травня 2003 року Голодомор уже було визнано актом геноциду Українського народу. Крім того, як акти парламентів іноземних держав, що засудили Голодомор, названо Австралію, Аргентину, Грузію, Естонію, Італію, Канаду, Литву, Польщу, США та Угорщину. Є й перелік держав, що підписали спільну заяву з нагоди 70-х роковин на Генеральній Асамблеї ООН 2003 року; серед них — і Росія.

До закону вносили зміни 2025 і 2026 року. Стаття 4-1, додана законом № 4783-IX від 11 лютого 2026 року, передбачає, що щороку в четверту суботу листопада о 16:00 по всій країні оголошують хвилину мовчання й розпочинають акцію «Запали свічку».

Країни й парламенти, що визнали геноцид

Міжнародне визнання, як пояснює МЗС України, почалося із заяви парламенту Естонії 20 жовтня 1993 року. Подальша кількість залежить від того, хто і коли рахував.

• Britannica: до початку 2019 року геноцидом його визнали 16 країн і Ватикан. Конгрес США ухвалив резолюції в обох палатах
• МЗС України (квітень 2023 року): після листопада 2022 року додалися 8 країн. Ірландія й Молдова (24 листопада 2022 року), Німеччина (30 листопада), Чехія (14 грудня), Болгарія (1 лютого 2023 року), Бельгія (9 березня), Ісландія (23 березня), Франція (28 березня)
• МЗС України (25 листопада 2023 року): від здобуття незалежності геноцидом його визнали 28 країн і 3 міжнародні організації, зокрема Європейський парламент і Парламентська асамблея Ради Європи

Європейський парламент у резолюції від 15 грудня 2022 року назвав Голодомор «штучним голодом в Україні, спричиненим свідомою політикою радянського режиму», зазначив, що його здійснено з наміром знищити групу, і визнав геноцидом українського народу. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила подібну резолюцію 12 жовтня 2023 року (повідомлення Українського інституту національної пам’яті).

Проте сила формулювань «визнання» в різних парламентах різна. Щодо резолюції, ухваленої Бундестагом Німеччини 30 листопада 2022 року, в повідомленні Бундестагу сказано, що в ній Голодомор названо «злочином проти людяності» й зазначено, що «з сьогоднішньої перспективи історико-політична кваліфікація як геноциду є обґрунтованою». Порівнюючи кількість країн, треба з’ясовувати, який документ якого парламенту враховано.

Японія Голодомор не визнала

Станом на вересень 2026 року Японії немає серед країн, що визнали Голодомор, які називає МЗС України. Не знайдено й записів про те, що парламент Японії ухвалював резолюцію про визнання Голодомору геноцидом.

Позиція уряду Японії видна з відповідей у парламенті. 8 березня 2022 року в Комітеті із закордонних справ і оборони Палати радників представник уряду, якого запитали, чи визнає Японія Голодомор геноцидом, зазначив, що уряду відомо: внаслідок колективізації у 1932–33 роках стався «великий голод, під час якого від голоду загинули, як кажуть, кілька мільйонів людей», — і відповів так.

Уряд Японії не має позиції для оцінки історичних подій, що сталися в інших країнах, але вважає, що така трагедія ніколи не повинна повторитися.

Відповідь представника уряду в Комітеті із закордонних справ і оборони Палати радників (8 березня 2022 року; переклад з японської)

Тодішній міністр закордонних справ Хаясі Йосімаса того ж дня, а також 6 квітня 2022 року в Комітеті із закордонних справ Палати представників, повторив те саме. Водночас він заявив, що Японія підтримує український народ, який захищає свій суверенітет і територію, і підтримуватиме Україну допомогою та прийманням евакуйованих.

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору. Цифра не зводиться до однієї не тому, що жертв було мало, а тому, що СРСР приховав записи й відібрав самі засоби підрахунку.