Від «Расьомону» до «Погоні за вівцею»: японська проза в українських перекладах

1971 року в київському видавництві «Дніпро» вийшла збірка новел Акутаґави Рюноске «Расьомон та інші новели» (Расьомон та інші новели). За каталогом бібліотеки Гарвардського університету, книжка має 245 сторінок, перекладачі — Іван Дзюб і Геннадій Турков. У відомостях про відповідальність у каталозі зазначено «переклали з японської».

Відколи і чиїми зусиллями японська література з’являється українською? Далі — за «Енциклопедією Сучасної України» НАН України (ЕСУ), Internet Encyclopedia of Ukraine Канадського інституту українських студій (CIUS; далі — IEU), каталогом бібліотеки Гарвардського університету та матеріалами Японського фонду (станом на вересень 2026 року). Про протилежний напрямок — японські переклади української літератури — йдеться у статті З чого почати читати українську літературу.

Японська література й українська мова: хронологія

Харків 1920-х років

За статтею IEU «Japan» (автор Аркадій Жуковський, передрук друкованого видання 1988 року), у 1920-х роках у харківських вишах викладали японську мову й літературу, а у Всеукраїнській науковій асоціації сходознавства, заснованій у Харкові 1926 року, діяла японська секція. Її очолював Федір Пущенко. Японознавчі розвідки й переклади друкували вісник асоціації та журнал «Східний світ» (Східний світ, 1927–1931).

За ЕСУ, Пущенко народився 1879 року в Чугуєві нинішньої Харківської області, під час Російсько-японської війни потрапив у японський полон і там вивчив японську мову. Згодом 1907 року він закінчив японське відділення Школи східних мов у Парижі, а в 1908–1909 роках викладав мови в Токіо. З 1920-х років викладав мови в харківських навчальних закладах і працював також перекладачем Державного видавництва України.

Чи вийшов друком підручник японської 1926 року?

Про підручник японської мови Пущенка 1926 року дві енциклопедії пишуть по-різному. IEU пише, що харківський виш 1926 року «видав» японську граматику Пущенка. ЕСУ називає «Японська мова: теоретично-практичний курс» (Японська мова: Теоретично-практичний курс) того самого 1926 року «рукописним підручником». Чи була це друкована книжка, у цій статті ми не визначаємо.

Приблизно тоді ж Олександр Кремена (1903–1938), який вивчав східні мови в Харкові, 1931 року видав «Япанську лірику февдальної доби». За ЕСУ, книжка містила його передмову й українські переклади класичної японської поезії, частина яких згодом увійшла до «Антології літератури Сходу» 1961 року (Харків). IEU описує цю книжку 1931 року як збірку перекладів 26 класичних японських віршів із передмовою Кремени.

Давній правопис «Япанська», сучасний «Японська»

Назва книжки Кремени 1931 року в ЕСУ подана як «Япанська лірика февдальної доби». Сьогодні пишуть «японська» замість «япанська» і «феодальна» замість «февдальна», тож написання в назві — тогочасне. Шукаючи старі книжки в каталогах, треба вводити назву в тогочасному правописі.

Робота, обірвана в 1930-х роках

За ЕСУ, Пущенка заарештували в грудні 1933 року, а 1934 року засудили до 5 років позбавлення волі за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії. Після того як на початку 1937 року його знову перевезли до Києва для слідства, його доля невідома. Кремену заарештували в грудні 1937 року й засудили до розстрілу; він загинув у лютому 1938 року, а 1960 року його реабілітували. Про репресії 1930-х років ідеться у статті про «Розстріляне відродження».

З японської чи через іншу мову?

Серед інших перекладів 1930-х років IEU називає твори Токунаґи Сунао і 『蟹工船』 («Краболов») Кобаясі Такідзі (1934), а також пише, що емігрант Ігор Шанковський переклав українською 100 японських придворних віршів XIII століття. Проте з тексту IEU не зрозуміло, чи їх перекладали безпосередньо з японської, чи через переклади іншими мовами, зокрема російською.

Серед перекладів із 1960-х років є такі, де прямо зазначено, що їх перекладено з японської. ЕСУ окремо виділяє перекладені «з японської» книжки Дзюба, про які йдеться в наступному розділі, а каталог бібліотеки Гарвардського університету також фіксує, що перекладачі «Расьомону та інших новел» 1971 року «переклали з японської».

Який переклад був «першим українським»?

Найдавніше в хронології цієї статті — «Японські казки» Лотоцького 1926 року, які згадує IEU. Проте стаття ЕСУ про Лотоцького цієї книжки не згадує, і з якої мови її перекладено, невідомо. Чи не було перекладів ще раніше, ми теж не перевіряли, тому в цій статті не вживаємо формулювання «перший український переклад».

Фізик і перекладач Іван Дзюб

За ЕСУ, Іван Дзюб (Іван Дзюб) — фізик, який народився 1934 року в селі на Львівщині; працюючи, зокрема, в Інституті теоретичної фізики Академії наук України, він перекладав літературу з іспанської, італійської та японської. У 1990–1992 роках викладав японську мову в Київському університеті. За внесок у популяризацію японської культури в Україні 2006 року отримав японський орден Вранішнього сонця (ЕСУ подає назву нагороди українською як орден із золотими променями й розеткою).

Основні книжки, які ЕСУ називає перекладеними «з японської», такі.

ЕСУ називає також оповідання Ое Кендзабуро (1967), твір Саотоме Кацумото (1978) і «Японські народні казки» (1986).

З боку словників і науки: Іван Бондаренко

Як інструмент, що поєднує японську й українську мови, укладали й словники. За IEU, 1944 року в Харбіні на північному сході Китаю вийшов українсько-японський словник, створений у співпраці місцевих українців і японських мовознавців.

Після здобуття незалежності словники уклав мовознавець Іван Бондаренко (Іван Бондаренко). За ЕСУ, Бондаренко народився 1955 року в містечку на Чернігівщині, вивчав японську в школі японської мови в Нарі, з 1990 року викладав російську мову в Університеті Тенрі, а з 2003 року — професор Київського університету. У співавторстві він видав «Українсько-японський словник» (Київ, 1997) і навчальний «Українсько-японський, японсько-український словник» для вивчення ієрогліфів (1998). За матеріалами Японського фонду, у листопаді 2012 року як завідувач кафедри японської мови Київського університету він отримав орден Вранішнього сонця із золотими променями й розеткою на шиї.

Після 2022 року

«Інформація за країнами й регіонами» Японського фонду (2025 фінансовий рік) пише, що побільшало книгарень, які продають японські книжки в українських перекладах, і особливо в Києві інформація про Японію стала доступнішою. Про загальні тенденції українського книговидання після 2022 року — у статті про статистику книговидання в Україні.