Візерунок не вишитий, а витканий: кролевецький рушник

На обох кінцях білого полотна червоною ниткою вибудовуються ромби, квіти, дерево, що виростає з вазона. В обрядовому рушнику, який виготовляють у містечку Кролевець на Сумщині, на північному сході України, цей візерунок не вишивають голкою, а виробляють на ткацькому верстаті. До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України його внесено з першого року існування переліку — під назвою «Кролевецьке переборне ткацтво».

Для чого служив рушник

Слово «рушник» японською зазвичай перекладають як «рушник для витирання», але тут ідеться не про щоденний утиральник, а про довге вузьке полотно для оздоби й обрядів. Internet Encyclopedia of Ukraine (Канадський інститут українських студій Альбертського університету, CIUS; стаття «Rushnyk» уперше опублікована 1993 року) описує його як полотнину завширшки 20–50 см і завдовжки приблизно 1–4 м із вишитим або витканим візерунком.

За тією ж статтею, рушник супроводжував людину впродовж усього життя. Новонародженого спершу клали на рушник. Під час заручин і вінчання руки молодих зв’язували рушником, а під час обряду молоді стояли на рушнику. Весільний коровай теж клали на рушник. На похороні померлого накривали рушником, а труну опускали в могилу на рушниках. Коли будували хату, останній сволок піднімали на рушниках і дарували ці рушники теслярам. Рушник, яким прикрашали ікони й шановані образи, називали «божником».

Візерунок наносять двома способами: вишивають або виробляють під час ткання. Про вишиті рушники й регіональні відмінності вишитих сорочок ідеться у статті про вишиванку. Ця стаття — про один із найвідоміших осередків тканих рушників.

Що таке перебір

У японській версії статті слово «перебір» у назві техніки перекладено як «ткання з вибиранням ниток». «Велика українська енциклопедія» (ВУЕ; стаття «Кролевецьке переборне ткацтво», автор В. Шприндель, опубліковано 2023 року) пише, що кролевецькі ткані рушники виготовляють складною технікою ручного перебору, яка дає змогу втілити художній задум майстра й передбачає використання ремізних верстатів.

Та сама стаття докладно класифікує перебір за технікою виконання. Є кілька двосторонніх технік, за яких візерунок однаковий з лицьового й зворотного боків, і кілька односторонніх, за яких рельєфний візерунок з’являється лише з одного боку; в останніх лицьовий і зворотний боки чітко розрізняються. Є й техніка, за якої нитка для орнаменту в 4–5 разів товща за нитку основного полотна.

Стаття «Rushnyk» в Internet Encyclopedia of Ukraine також пише, що на кролевецьких тканинах візерунок чітко вирізняється на білому тлі, переважають геометричні мотиви — розети, ромби, вазони, квіти й особливо дерево життя, — а більшість орнаменту зосереджено на кінцях полотна.

Щодо «значення» візерунків потрібна обережність. ВУЕ називає дерево життя та світове дерево «центральними символами», але не наводить джерел, які показували б, що саме означає кожен образ. Доктор мистецтвознавства Тетяна Кара-Васильєва в доповіді 2015 року зазначала, що про генетичний зв’язок образів на рушниках із «деревом життя» чи «світовим деревом» можна говорити лише як про гіпотезу (про це йшлося у статті про вишиванку).

Відколи тут ткуть

Рік початку в різних джерелах різний.

Стаття «Krolevets» в Internet Encyclopedia of Ukraine (уперше опублікована 1989 року) датує заснування міста 1601 роком і пише, що Кролевець та його околиці з XVI століття відомі декоративним ткацтвом. Стаття «Rushnyk» тієї ж енциклопедії також каже «з XVI століття». За доби Гетьманщини (1650–1781) Кролевець був центром сотні Ніжинського полку, а у XVIII–XIX століттях — торговельним містом із великими ярмарками.

ВУЕ називає точніші дати. На території городища в місті знайдено прясла V–VII століть. Ткацький цех виник не пізніше 1765 року, до нього входило 34 двори, приблизно 100 осіб. Перші записи прізвищ ткачів датують початком 1780-х років. 1781 року майстриня Андріїха Оболонська із синами започаткувала оригінальну технологію виробництва тканих кролевецьких рушників. Жодна з енциклопедій не називає джерел, на яких ґрунтуються ці дати.

За ВУЕ, у XIX столітті родина ткачів Риндіних налагодила масове виробництво рушників і продаж за кордон, а в 1830–1860 роках їхні вироби показували на виставках у Полтаві, Києві, Харкові та інших містах. На початку XX століття кролевецькі вироби відзначено медалями міжнародних виставок у Бельгії, Парижі, Лондоні й Тунісі.

Стаття «Weaving» в Internet Encyclopedia of Ukraine (уперше опублікована 1993 року) пише, що після 1650-х років поширилося кустарне ткацтво, а Кролевець став одним із найбільших осередків народного декоративного ткацтва. Про радянську добу стаття «Krolevets» каже, що кустарне виробництво замінила ткацька артіль, яка в 1960-х роках стала фабрикою. У статті «Rushnyk» також сказано, що в радянський час, окрім традиційних візерунків, виготовляли й рушники з портретами Леніна та Сталіна, п’ятикутними зірками, серпом і молотом, політичними гаслами.

Національний перелік і географічне зазначення

У «Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України», який оприлюднює Міністерство культури України (версія, розміщена в червні 2026 року), «Кролевецьке переборне ткацтво» є другим елементом (охоронний номер 002н.к.с.). Сфери — «традиційні ремесла» та «інше: елементи одягу та інтер’єру», регіон — місто Кролевець Сумської області. Підставою для внесення названо два накази Міністерства культури: від 14 грудня 2012 року № 1521 і від 12 лютого 2018 року № 105.

У роз’ясненні за серпень 2024 року міністерство пояснює, що Національний перелік започатковано наказом від 14 грудня 2012 року № 1521. Наказ № 105 2018 року затвердив чинний перелік. Отже, кролевецьке переборне ткацтво є елементом переліку від самого його початку.

Першим елементом того самого переліку є косівська мальована кераміка, внесена також до Репрезентативного списку ЮНЕСКО. Станом на вересень 2026 року до списків нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО внесено 7 елементів від України; кролевецького переборного ткацтва серед них немає.

Є й інший, окремий механізм. У реєстрі географічних зазначень, який оприлюднює Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ), «Кролевецькі рушники» зареєстровано 26 жовтня 2020 року (реєстраційний номер 3120). До товарів належать рушники, скатертини, серветки, фартухи й настінні панно. Того самого дня зареєстровано й петриківський розпис. Якщо перелік нематеріальної спадщини фіксує «успадковане вміння», то географічне зазначення визначає, на які вироби можна переносити назву місцевості.

Хто продовжує ремесло сьогодні

За ВУЕ, від 2013 року вироби виготовляє міське комунальне підприємство «Кролевецькі рушники». Там також сказано, що 13 майстринь зберігають і передають це ремесло як частину культури територіальної громади (станом на який рік — не вказано). Та сама стаття згадує, що 2011 року для охорони й дослідження ремесла в місті створено Музей кролевецького ткацтва, а з 1995 року щороку відбувається Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники».

Сумська область, де розташований Кролевець, межує з Росією. Становище кролевецьких майстерень і музею після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, що почалося 24 лютого 2022 року, у цій статті не розглянуто.

Наприкінці статті ВУЕ як місцевий переказ наводить історію про те, що родина Кошуків виткала весільні рушники для поета Тараса Шевченка. Енциклопедія подає це як «переказ» і не наводить документального підтвердження.