Без заспівувача й високого голосу не заспіваєш: козацькі пісні Дніпропетровщини

Перший співак заводить слова пісні, другий високим голосом підхоплює мелодію, решта підтримує середніми й низькими голосами. Коли чоловіків немає, жінки співають чоловічі партії, роблячи голос нижчим і густішим. «Козацькі пісні», які передають одне одному літні співаки в селах Дніпропетровської області, 2016 року внесено до «Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони» ЮНЕСКО.

Далі — за номінаційним досьє, яке Україна подала до ЮНЕСКО (підписане 3 березня 2015 року), рішенням Міжурядового комітету ЮНЕСКО, періодичним звітом 2020 року та національним переліком Міністерства культури України. Кількість і вік носіїв подано на час, коли було складено кожен документ.

2016 рік: до Списку термінової охорони

11-та сесія Міжурядового комітету Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, що відбулася 28 листопада — 2 грудня 2016 року в Аддис-Абебі (Ефіопія), рішенням 11.COM 10.a.5 внесла «Козацькі пісні Дніпропетровщини» до Списку термінової охорони. Це інший список, ніж «Репрезентативний список», до якого внесено петриківський розпис з тієї ж області (петриківський квітковий розпис, який малюють без ескізу пензлем з котячої шерсті): до нього вносять елементи, існування яких під загрозою і які потребують негайної охорони. До цього списку внесено й культуру приготування борщу (український стіл: внесення борщу до списку ЮНЕСКО й регіональні відмінності кухні).

Серед підстав для внесення комітет назвав те, що співаки розповідають про трагічну й героїчну історію краю й дають місцевим людям відчуття тяглості та ідентичності. Водночас загрозою для існування елемента він визнав те, що залишилося лише три активні гурти, кількість носіїв значно зменшилася, а передавання від покоління до покоління майже припинилося.

У національному переліку — «005»

В Україні наказ Міністерства культури від 21 січня 2015 року № 16 вніс «Козацькі пісні Дніпропетровщини» до переліку, створеного наказом № 1521 2012 року. Це видно з копії наказу, доданої до досьє. У «Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України», який оприлюднює Міністерство культури, елемент має номер «005.нкс» і внесений до нього наказом від 12 лютого 2018 року № 105. Перелік відносить його до сфер «усні традиції та форми вираження» і «виконавське мистецтво», а установами, відповідальними за охорону, називає обласну державну адміністрацію та обласний центр народної творчості.

Що це за пісні

За досьє, козацькі пісні виникли в XVII–XVIII століттях, коли українські козаки були найактивніші, — серед козаків і в заснованих ними поселеннях; для носіїв ознакою, за якою впізнають таку пісню, є слово «козак» у її тексті. Досьє пише, що в межах нинішньої Дніпропетровської області було кілька сотень заснованих козаками поселень, а також Запорозька Січ (осідок козацтва) (про історію Січі — у статті 220 років від заснування Січі до її знищення: тим часом Японія переходила від доби воюючих провінцій до Едо).

Досьє пояснює, що ці пісні не оспівують насильства чи ненависті до ворога: навіть військові пісні розповідають про трагедію війни — зокрема про горе тих, хто втратив рідних, — а більшість пісень співає про кохання козака й дівчини. Через повільний темп і розспіви між складами строфа виходить довгою, і співаки, як зазначено, називають такі пісні ще й «довгими», протяжними.

Співають їх не для слухачів, а для себе. Досьє пише, що під час співу співачка ніби «заглиблюється в себе», а погляд у неї стає таким, наче вона поринає в спогади.

Ролі голосів

За досьє, гурт тримається на двох провідних співаках.

• Перший співак: знає слова всіх пісень і сам починає спів
• Другий співак: веде мелодію високим голосом. Співаки називають це «виводити»
• Інші співаки: залежно від темпераменту й музичних здібностей поділяються на середні й низькі голоси. У селі Богуслав високий голос називають «виводити», середній — «вторити», низький — «басувати»

Для високого голосу потрібна світла й легка, але водночас грудна подача, а для заспіву — темперамент і добрий музичний слух, пише досьє. Якщо хтось не може заспівати або не може вести високий голос, пісню вже не заспівати.

Гурти трьох сіл

2014 року на замовлення обласної ради дослідники обстежили 13 населених пунктів області й у 9 з них зафіксували ці пісні (усього населених пунктів в області — 1 504). Досьє називає носіями три з цих гуртів.

Письмову згоду на внесення зібрали від 24 осіб з трьох гуртів («Першоцвіт» — 7, «Богуславочка» — 8, «Криниця» — 9). За досьє, носіям близько 80 років, багато хто має освіту лише в обсязі чотирьох класів початкової школи, і через слабкий зір чимало з них відповідали усно, але підписалися всі самі.

Чому «термінова»

Досьє поділяє загрози для існування елемента на зовнішні й внутрішні.

• Зовнішні: влада, медіа й навчальні заклади мало цікавляться цими піснями, більшість мешканців їх не знає. Діти носіїв не входять до жодного гурту. Оскільки на телебаченні й радіо народні пісні майже не звучать, молодь не звикла до народної манери співу й під впливом поп-музики вважає її «смішною й непривабливою»
• Внутрішні: пісні існують лише як хоровий спів, і без заспівувача та виконавця високого голосу їх не заспівати. Високий голос потребує природних даних і тривалого навчання. В області немає закладів, що навчають такої манери співу; навчитися можна лише в трьох навчальних закладах Києва

Вносячи елемент до списку, комітет закликав Україну забезпечити участь громади у виконанні плану охорони й розробленні подальших планів і оцінювати результати за тим, чи збільшилася кількість носіїв. Він також рекомендував, представляючи ці пісні на міжнародному рівні, перекладати їхні тексти поширеними мовами.

Звіт 2020 року

Щодо елементів зі Списку термінової охорони держава кожні чотири роки подає звіт до ЮНЕСКО. У звіті, який Україна подала 15 грудня 2020 року (за 2016–2020 роки), названо такі заходи.

• У 2017–2019 роках в області проведено 19 експедицій, записано понад 560 козацьких пісень — понад 40 годин аудіо й відео. У понад 11 селах знайдено нових носіїв
• Асоціація органів місцевого самоврядування області з 2017 року щороку проводить обласний фестиваль «Козацькі пісні»
• У Дніпропетровській консерваторії імені М. Глінки (назва на час звіту) з 2016 року діє лабораторія фольклору та етнографії, яка провела для студентів і молоді понад 30 майстер-класів і понад 50 лекцій
• На основі записів носіїв створено аудіоматеріали для самостійного навчання, пісенники, вебсайт; з’явилося кілька нових молодіжних гуртів

Той самий звіт пише, що станом на 2020 рік у «Першоцвіті» 2 учасниці померли або через вік не можуть брати участі, а 7 осіб опанували пісні; у «Криниці» — відповідно 4 і 7, у «Богуславочці» — 2 і 6. 27 березня 2020 року обласна рада затвердила план охорони на 2021–2024 роки.

Про назву області

У ЮНЕСКО елемент записано як «Dnipropetrovsk Region», і ця стаття теж використовує назву області, закріплену в Конституції. Проєкт змін до Конституції про перейменування області на «Січеславську» (№ 9310-1) зареєстровано у Верховній Раді 23 листопада 2018 року, а 7 лютого 2019 року направлено до Конституційного Суду. Конституційний Суд у висновку від 2 квітня 2019 року (№ 2-в/2019) визнав, що проєкт відповідає вимогам щодо внесення змін до Конституції, але Верховна Рада його не ухвалила. Станом на вересень 2026 року в статті 133 Конституції значиться назва «Дніпропетровська область». Стаття 157 Конституції встановлює, що в умовах воєнного стану Конституцію не може бути змінено. Про перейменування обласного центру йдеться у статті 987 міст і сіл змінили назви: два українські закони про назви.