Дві третини виноградників — на Одещині: винні регіони України та географічні зазначення

Виноградники України зосереджені на півдні, поблизу Чорного моря. За даними Держстату, у 2024 році з 27 тисяч гектарів, засаджених виноградом, близько двох третин припадало на Одеську область. Розглянемо за офіційними матеріалами станом на вересень 2026 року, як виноградарство розподілене за регіонами, колонію Шабо, яку в XIX столітті заснували переселенці зі Швейцарії, і «географічні зазначення» вин, які почали реєструвати з 2023 року.

Ця стаття — про регіони та правила, а не про окремі вина чи виробників.

Дві третини виноградників — на Одещині

За статистикою Держстату про площі та збір сільськогосподарських культур (оновлення від лютого 2026 року), області з найбільшою площею насаджень винограду такі.

У 2024 році 17 800 гектарів Одеської області становили близько 66% загальної площі, а разом із Миколаївською та Закарпатською — понад 90% (розраховано за даними таблиці). В інших областях — щонайбільше кілька сотень гектарів. Загальна площа в країні з 2015 до 2024 року скоротилася на 40%, а в 2025 році становила 24 тисячі гектарів. Валовий збір винограду за тією самою статистикою — 264 тисячі тонн у 2021 році, 214 тисяч тонн у 2024 році та 217 тисяч тонн у 2025 році.

Дані Херсонської області майже зникли зокрема тому, що Держстат не враховує окупованих територій і частини територій бойових дій. Лівобережжя Дніпра станом на вересень 2026 року й досі окуповане Росією.

Крим, якого немає в статистиці

Стаття «Crimea» (оновлена 2022 року) в Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU) Канадського інституту українських студій Альбертського університету називає Крим головним виноградарським регіоном України і зазначає, що 1959 року плодоносні виноградники там займали 90 250 гектарів. Крим окупований Росією з 2014 року, і дані Держстату його не охоплюють.

Колонія Шабо

В історії виноробства Одещини часто згадують село Шабо на березі Дністровського лиману. За статтею «Switzerland» в IEU (уперше опублікована в паперовому виданні 1993 року), уряд Російської імперії в 1820–1846 роках заохочував переселення франкомовних жителів швейцарського кантону Во до південної Бессарабії. Група на чолі з Л. В. Тарданом (Луї-Венсаном Тарданом) із Веве заснувала поблизу Аккермана (нині Білгород-Дністровський) колонію Шабо й поширила виноградарство, виноробство та садівництво.

За тією самою статтею, у 1850-х роках у Шабо жили 300 швейцарців, а в 1860–1870-х роках сюди прибували й вихідці з німецькомовних кантонів. Колоністи привезли сорти каберне, совіньйон, рислінг і мускат. Румунський перепис 1930 року зафіксував 300 німецькомовних і 250 франкомовних швейцарців. Коли 1940 року СРСР окупував цей край, більшість колоністів повернулися до Швейцарії.

В історичній довідці, яку оприлюднила Шабівська сільська громада, також сказано, що 1820 року ботанік і педагог Тардан прибув до Аккермана і за підтримки генерала Інзова, який тоді управляв Бессарабією, задумав виноградарську колонію. Про заснування самої Одеси йдеться у статті про Одесу та порто-франко.

Новий закон про вино 2024 року

Базовий закон про виноград і вино 2026 року змінився. Закон України від 16 червня 2005 року № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино» втратив чинність 1 січня 2026 року — у день набрання чинності Законом України від 22 серпня 2024 року № 3928-IX «Про виноград, вино та продукти виноградарства» (окремі положення нового закону діють із дня, наступного за днем його опублікування).

Новий закон визначає частку сировини для вин із географічним зазначенням. Вино з назвою, зареєстрованою як «найменування за походженням», виготовляють лише з винограду, вирощеного на визначеній території (100%), а вино з «географічним зазначенням» — щонайменше на 85% із винограду цієї території. Виробники мають час до 1 січня 2028 року, щоб привести діяльність у відповідність із законом.

У перехідних положеннях ідеться й про відносини з ЄС. Після закінчення десятирічного перехідного періоду, встановленого статтею 208 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, у назвах алкогольних напоїв українського походження не можна буде використовувати зареєстровані в ЄС географічні зазначення Champagne (Шампанське), Madera, Porto, Jerez/Sherry, Marsala, Malaga, Tokaj, а також заборонено похідні слова на кшталт «шампанізація», «токайський».

Географічні зазначення вин

З грудня 2023 року до реєстру географічних зазначень Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ) почали вносити вина з назвами українських регіонів.

У статті УКРНОІВІ від травня 2023 року пояснено походження назви: поселення, що виникло на місці Шабо близько 500 років тому, називали «Аша-Абаг», а згодом — «Шабаг»; згадано й те, що в XIX столітті Тардан запросив до переселення громаду швейцарських виробників. Ялпуг — це назва озера. Щодо «Закарпаття/Закарпатське вино» офіс у травні 2024 року пояснив, що цю назву можуть використовувати білі, рожеві й червоні вина, вироблені на південному заході Закарпатської області — у Берегівському, Ужгородському, Хустському та Мукачівському районах.

У тому самому реєстрі є й назви вин, зареєстровані як «найменування за походженням» за попередньою системою у 2007–2013 роках («Сонячна долина», «Золота балка», «Таврія», «Меганом», «Балаклава», «Магарач» тощо). З них «Магарач» і «Золота балка» згадано в статті «Crimea» в IEU як назви кримських винного інституту та компанії. Станом на травень 2024 року офіс нараховував 12 вин серед 25 українських географічних зазначень.

Виноградники після повномасштабного вторгнення

За поясненнями галузевого об’єднання «Укрвинпром», які УКРНОІВІ навів у квітні 2023 року, одразу після початку повномасштабного вторгнення багато виноградників і складів опинилися в окупації, а виноградники зазнали обстрілів і мінування. На березі Дніпровсько-Бузького лиману близько 585 гектарів виноградників уражено касетними боєприпасами, і шансів знову використовувати їх для вирощування мало.

Про процедури імпорту харчових продуктів з України до Японії розповідає стаття про імпорт харчових продуктів. Імпорт алкогольних напоїв у цій статті не розглядається.