1812 рік, південний берег Криму: початок Нікітського ботанічного саду

На південному узбережжі Кримського півострова, приблизно за 4,5 км на схід від Ялти, розташований Нікітський ботанічний сад. «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS) Альбертського університету описує його як науково-дослідну установу, засновану 1812 року, — сад, створений для того, щоб збирати корисні й декоративні рослини Середземномор’я та Азії і поширювати їх у південних краях.

Збирати й вирощувати рослини, добирати сорти плодових дерев, винограду й лікарських рослин, відкривати сільськогосподарські школи — за понад 200 років завдання саду і його підпорядкування змінювалися не раз. Розглядаємо, хто заснував сад, його хронологію і те, як змінювалися назви, — за джерелами, доступними у вересні 2026 року. Про рельєф Криму див. статтю про землю і води України, а про корінні народи Криму — статтю про закон про корінні народи.

Сад, щоб збирати рослини й поширювати їх на півдні

За IEU, сад заснував і з 1812 по 1826 рік був його першим директором ботанік Християн фон Стевен. Стевен був також урядовцем, який наглядав за шовківництвом на півдні Російської імперії. Заснування саду, як пише IEU, підтримав герцог Рішельє (Арман-Емманюель дю Плессі) — генерал-губернатор південних земель, які тоді називали «Новоросією».

Далі, за IEU, при саду одне за одним з’явилися колекція сортів плодових дерев (1817), школа садівництва (1823; закрита 1921 року), виноградник і школа виноробства (1828), плантації тютюну й лікарських рослин, ботанічний кабінет і метеорологічна станція (1908). І в статті про Ялту IEU пише, що цей сад і школа виноробства давали фахові настанови виноградникам і тютюновим плантаціям, що поширилися південним узбережжям.

Чим різняться відомості про першого директора Стевена

Запис про збирача рослин, складений Музеєм природознавства в Лондоні (оприлюднений на JSTOR Global Plants), подає роки життя Стевена як 1781–1863 і пише, що він народився в Гаміні у Фінляндії, навчався в Єні та Санкт-Петербурзі і 1798 року здобув у Санкт-Петербурзі ступінь доктора медицини. Згодом, наглядаючи за шовківництвом, він переїхав на Кавказ і до Криму і до кінця життя мешкав у Сімферополі. Зібрану ним колекцію комах передали Московському університету, а гербарій 1861 року — Гельсінкському університету.

Між двома джерелами є й розбіжності. Термін директорства IEU подає як 1812–1826 роки, а запис Музею природознавства — до 1827 року. Місцем навчання IEU називає «Швецію та Німеччину», а запис Музею природознавства — «Єну та Санкт-Петербург». IEU називає Стевена людиною «швейцарського походження», а запис Музею природознавства — «фінським ботаніком».

200 років саду: хронологія

За радянських часів сад, як пише IEU, розбудовувався під орудою Міністерства сільського господарства СРСР і Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, його площа сягнула майже 1000 га, а кількість працівників — 1300 осіб. Науково-дослідних відділів і лабораторій було 15, дослідних господарств — 4, і в 1980-х роках близько 120 науковців працювали над тим, щоб поширити декоративні рослини, плодові й горіхоплідні дерева, лікарські та ефіроолійні рослини на півдні України, у Молдові, на Кавказі й у Середній Азії.

Про сад після здобуття Україною незалежності IEU пише, що кількість зібраних видів, сортів і гібридів рослин перевищила 50 тис., бібліотечний фонд — понад 207 700 одиниць, а гербарій кримської флори — понад 121 446 аркушів.

Як змінювалися назви саду і селища

Назва саду змінювалася разом із його підпорядкуванням. За «Енциклопедією Сучасної України» (ЕСУ, том 23, 2021), яку укладає інститут Національної академії наук України, сад засновано 1812 року «як Крим. казен. сад», «від 1820 — Імператор. Нікіт. ботан. сад, від 1912 — Імператор. Нікіт. сад, від 1920 — Нікіт. ботан. сад, від 1922 — держ., 1935–57 — ім. В. Молотова». Тобто сад починався як Кримський казенний сад, від 1820 року називався Імператорським Нікітським ботанічним садом, від 1912-го — Імператорським Нікітським садом, від 1920-го — Нікітським ботанічним садом, від 1922 року став державним, а в 1935–1957 роках носив ім’я Молотова.

Щодо періоду після здобуття незалежності, то, за біографією члена Національної академії аграрних наук України, 1999 року сад під назвою «Державний Нікітський ботанічний сад» належав до Української академії аграрних наук, а з 2000 року має назву «Нікітський ботанічний сад — Національний науковий центр». Державна «Велика українська енциклопедія» (ВУЕ) станом на вересень 2026 року також подає цю назву в заголовку статті.

Одного разу змінювалася і назва селища, де розташований сад. За IEU, селище Нікіта в 1971–1991 роках називалося Ботанічне, а потім повернуло собі попередню назву.

Під російською окупацією з 2014 року

За IEU, після того як 2014 року Росія окупувала Крим, запроваджена нею окупаційна влада (в IEU — «Республіка Крим») підпорядкувала сад своєму «Міністерству освіти, науки і молоді», а згодом сад перейшов у відання Російської академії наук (2015) і Міністерства науки і вищої освіти Росії (2018) (ЕСУ датує входження до складу Російської академії наук 2014 роком). Стаття 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (№ 1207-VII) визнає незаконними органи на тимчасово окупованій території, «створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом», а будь-який виданий ними акт — «недійсним», і станом на вересень 2026 року Національна академія аграрних наук України зазначає сад серед установ свого відділення рослинництва (про те, що Японія не визнає російської «анексії» Криму, див. статтю про позицію Японії).