Сім років, відомих із документів, і перекази: ватажок опришків Довбуш

Олекса Довбуш — ватажок опришків, які діяли в Карпатах у першій половині XVIII століття. Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU), яку укладає Канадський інститут українських студій (CIUS) Альбертського університету, називає його «українським Робін Гудом» і пише, що забране в панів і купців він роздавав бідним.

Водночас ті, хто збирав розповіді про Довбуша, від початку були обережні. Фольклорист Володимир Гнатюк, який 1910 року видав збірку переказів, у передмові наводить слова історика Юліана Целевича, що першим дослідив документи про опришків: оцінюючи перекази, треба бути обережним, бо багато з них виросло на пам’яті про інших ватажків, а постать Довбуша з часом розрослася і ввібрала чимало історичних і вигаданих осіб і пригод. Тож розглянемо окремо те, що енциклопедії пишуть на підставі документів, і те, що розповідають пісні й перекази.

Хто такі опришки

Стаття «Опришки» в «Енциклопедії історії України» Інституту історії України НАН України (ЕІУ; 2010, остання редакція 2021 року) описує опришків як розбійників, які діяли в Галичині, на Буковині та в Закарпатській Україні у XVI–XIX століттях. Перша згадка про них датується 1529 роком, а назва, імовірно, походить від латинського «opressor», що означає «порушник, знищувач». Селяни й розорені міщани, рятуючись від визиску феодалів, тікали в малозаселені гори і збиралися там у невеликі загони, які нападали й грабували. ЕІУ пише також, що крім рушниць і списів опришки мали топірці і, вступаючи до загону, давали клятву вірності на топірці.

Стаття IEU «Opryshoks» (1993) пише, що подібні виступи згадуються з середини XV століття, а сама назва вживається з початку XVI століття; опришкам сприяло те, що гори були прикордонням трьох держав — Польщі, Угорщини та Молдови.

«Шляхетний розбійник» — чий це погляд?

Чи вважати опришків захисниками бідних, джерела пишуть по-різному.

• Стаття IEU «Dovbush, Oleksa» (уперше опублікована 1984 року) називає Довбуша «українським Робін Гудом» і пише, що його любили місцеві селяни
• Стаття IEU «Opryshoks» пише, що, подібно до «шляхетних розбійників» інших країн, опришків ідеалізували народні перекази й романтична література. Водночас вона зазначає, що більшу частину здобичі вони залишали собі, а з бідними селянами ділилися лише деякі з них
• Стаття ЕІУ «Опришки» ставить поруч два погляди: радянська історіографія трактувала опришків як учасників соціального й національно-визвольного руху, і так само вважають деякі сучасні дослідники; інші ж (зокрема історик Зенон Когут) не бачать у них жодних національних чи релігійних мотивів і вважають їхні напади в кращому разі складником соціальної боротьби, а в гіршому — просто кримінальними діями
• Стаття ЕІУ «Довбуш» (2004) пише, що значну частину здобичі він роздавав бідним, але також — що з тими, на кого нападав, він в одних випадках розправлявся фізично, в інших палив садиби і відбирав майно

Сім років за документами (1738–1745)

За статтею ЕІУ «Довбуш» (автор Олександр Гуржій), Довбуш народився 1700 року в селі Печеніжин (нині Івано-Франківська область) у безземельній родині, а в дитинстві пас громадську худобу. IEU також пише, що він народився 1700 року в Печеніжині. Події, які наводять енциклопедії, за роками виглядають так.

Як літературу стаття ЕІУ наводить «Опришки» Целевича (1897), «Олекса Довбуш (1700–1745)» історика Володимира Грабовецького (1994), збірку переказів «Народ про Довбуша» (Київ, 1965) та інші праці.

Скільки було опришків і скільки вояків проти них?

IEU пише, що загін Довбуша налічував 30–50 осіб, а каральні війська, які послав Потоцький, — «до 2 000» вояків. Стаття ЕІУ «Опришки» пише, що в період найбільшого розмаху руху, у першій половині 1740-х років, на Прикарпаття надіслали 2 500 осіб королівського війська. Кількість вояків у двох енциклопедіях різна.

Довбуш у піснях і переказах

Розповіді про Довбуша збереглися в гірських селах у вигляді пісень і переказів. Стаття IEU «Hutsuls» пише, що багато гуцульських народних пісень оспівують діла опришків, передусім Довбуша, а стаття «Historical songs» зараховує пісні про Довбуша до групи історичних пісень на соціальні теми. Про гуцулів і їхній край ідеться у статті про гуцулів, бойків і лемків.

Перекази зібрав в окрему книжку Гнатюк: це 26-й том «Етноґрафічного збірника» Наукового товариства імені Шевченка «Народні оповіданя про опришків» (Львів, 1910). За передмовою Гнатюка, до того друкованих записів було небагато — наприклад, чотири оповідання про Довбуша, які 1895 року опублікував Іван Франко, і вісім оповідань про Довбуша в п’ятій частині «Гуцульщини» Володимира Шухевича (1908). Гнатюк розіслав понад 100 листів із проханням записувати перекази в гірських селах і пише, що з 258 номерів книжки 104 записав Петро Шекерик-Доників із села Голови Косівського повіту, а 69 — учитель Антін Онищук із села Зелениця Надвірнянського повіту.

«Довбущук» і «борці» — давні назви

• Довбущук: IEU пише, що Довбуш відомий і під цим іменем, і в назві статті Целевича 1888 року вжито саме його
• Борці: за листом учителя з буковинського села, вміщеним у збірці Гнатюка, у тому селі слово «опришок» уживали рідко, частіше чули «гайдамака», а сильних одинаків, схожих на героїв казок, називали «борцями»

Нинішні енциклопедії подають гасла у формах «Довбуш» і «опришки».

Скелі й печери, названі його іменем

ЕІУ пише, що іменем Довбуша названо печери та скелі в Карпатах і інші місцевості, а IEU — що багато гір, долин і річок у Карпатах носять імена відомих опришків, передусім Довбуша. Стаття IEU «Yaremche» пише, що в 1738–1745 роках загін Довбуша діяв в околицях Яремча, а стаття «Pechenizhyn» — що краєзнавчий музей у його рідному містечку присвячений Довбушеві.

Герой літератури, живопису, сцени й кіно

• Література: IEU називає Івана Вагилевича, Юрія Федьковича, Михайла Павлика, Івана Франка, Богдана-Ігоря Антонича, Володимира Гжицького та Леоніда Первомайського. ЕІУ згадує роман Гжицького «Опришки», повість Івана Єрофеєва «Олекса Довбуш» та інші твори
• Живопис: за IEU, художник Олекса Новаківський написав портрет Довбуша (1931), Довбуша малювала й Олена Кульчицька
• Сцена: IEU називає балет Анатолія Кос-Анатольського «Хустка Довбуша»
• Кіно: за каталогом Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка, існує фільм Віктора Іванова «Олекса Довбуш» (1959). 2023 року за підтримки Державного агентства України з питань кіно було створено фільм Олеся Саніна «Довбуш», який 24 серпня вийшов у прокат в Україні та Німеччині. Держкіно пише, що сюжет фільму базується на легендах і фольклорних історіях

Про ремесла й інструменти того самого гуцульського краю можна прочитати у статті про косівську мальовану кераміку і статті про трембіту. Перекази про гірських духів — у статті про духів українського фольклору.

Серпень 1745 року, село Космач

За ЕІУ, 23 серпня 1745 року в селі Космач (нині Івано-Франківська область) Довбуша смертельно поранив заможний селянин Дзвінчук (або Дзвінка); IEU та ЕІУ обидві подають датою смерті 24 серпня. IEU пише, що його зрадили товариші-опришки.