Звідки взялася «приблизно половина» неону для чипів: дві компанії з Одеси й Маріуполя

11 березня 2022 року агентство Reuters повідомило, що дві українські компанії зупинили виробництво неону для напівпровідників. Це одеська «Кріоін» (Cryoin) і маріупольська «Інгаз» (Ingas). У статті йшлося, що 45–54 % світового неону для напівпровідників постачають саме ці дві компанії, і це число широко цитували як «приблизно половину».

Що саме рахує ця «приблизно половина»? Звідки береться неон і що сталося з обома компаніями станом на вересень 2026 року? Розглянемо цифри компаній, галузевої дослідницької фірми й медіа, розводячи їх за джерелами.

Де неон потрібен у виробництві напівпровідників

Reuters називає неон газом, «необхідним для лазерів, які використовують у виробництві чипів». Американська галузева дослідницька фірма Techcet у звіті про неон для напівпровідників серед чинників попиту називає лазери з довжиною хвилі 248 нанометрів і 193 нанометри (DUV) у літографічному обладнанні, яке переносить схеми на пластину. «Кріоін» у 2024 році на своєму сайті першим серед застосувань неону називала «виробництво газових сумішей для ексимерних лазерів».

Неон — один з інертних газів, які майже не вступають у реакції з іншими речовинами. «Інгаз» пояснює на своєму сайті, що доводить неон методом низькотемпературної ректифікації (розділення на компоненти охолодженням) до чистоти 99,999 % (5.0) і 99,9999 % (6.0).

Спочатку — побічний продукт металургійних заводів

Techcet у статті 2016 року пояснює, що неон — «побічний продукт повітророзподільних установок, які постачають кисень металургійним заводам». Сталеваріння споживає дуже багато кисню, тому на металургійних заводах стоять великі установки, що охолоджують повітря й розділяють його на кисень, азот тощо; у цьому процесі отримують суміш неону й гелію. «Кріоін» пояснювала, що отримує гелій «у процесі розділення й очищення неоно-гелієвої суміші».

У статті Reuters 2022 року сказано, що український неон — «побічний продукт російського сталеваріння». Якщо спиратися на це пояснення, дві українські компанії очищали сировинний газ із металургійних заводів до чистоти, придатної для напівпровідників, а сама сировина походила з російського сталеваріння. Яка частка сировини надходила з Росії, у статті не зазначено.

Половина чого — «приблизно половина»

Число походить із розрахунку Reuters

Про діапазон 45–54 % Reuters пише, що він отриманий «за розрахунками Reuters на основі даних компаній і дослідницької фірми Techcet». Це не статистика держави чи міжнародної організації. Цифри, на яких ґрунтується розрахунок, наведено в статті так.

Отже, «приблизно половина» — це оцінка Reuters щодо частки двох компаній у довоєнному світовому постачанні неону, очищеного до чистоти, придатної для напівпровідників. Це не обсяг разом із сировинним газом і не офіційний обсяг виробництва України загалом.

Цифри цін теж належать різним джерелам

У тій самій статті наведено дві цифри щодо ціни неону. Представник «Кріоіну» сказав, що з грудня 2021 року ціна зросла щонайбільше на 500 %. За даними Комісії з міжнародної торгівлі США (USITC), до і після російської «анексії» Криму 2014 року ціна неону теж зросла на 600 %. Обидві цифри стосуються конкретного періоду й конкретного джерела.

24 лютого 2022 року обидва заводи зупинилися

За даними Reuters, одеська «Кріоін» зупинила роботу 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, щоб убезпечити працівників. Представник компанії розповів, що компанія не зможе виконати березневе замовлення на 13 000 кубічних метрів, що в разі пошкодження обладнання відновити роботу буде важко і що невідомо, чи вдасться отримати сировину для очищення.

Завод у Маріуполі

«Інгаз» був у Маріуполі. У березні 2022 року, коли вийшла стаття Reuters, Маріуполь був оточений російськими військами. За словами компанії, навесні 2022 року вона «здійснила вимушену релокацію з міста Маріуполь до Одещини» і там продовжує виробництво. Про металургійні заводи Маріуполя та окупацію йдеться в статті про сталь.

Що відомо станом на вересень 2026 року

«Інгаз» засновано 1994 року; станом на вересень 2026 року сайт компанії вказує її адресу в місті Південне Одеської області. Серед продукції, крім неону, сайт називає інші інертні гази — ксенон, криптон, гелій тощо — і газові суміші, зокрема для лазерів. У листопаді 2024 року компанія повідомила, що отримала статус «авторизованого економічного оператора (АЕО)», який спрощує митні процедури.

«Кріоін», за її словами, заснував доктор Віталій Бондаренко, а 2016 року компанія отримала сертифікат ISO 9001 на виробництво інертних газів. Заяв компанії чи державних органів, які показували б, чи відновила вона роботу і в якому стані перебуває станом на вересень 2026 року, знайти не вдалося.

Не знайдено й цифр, які показували б, чи виробляють обидві компанії стільки ж, як до вторгнення, і яку частку світового неону для напівпровідників вони мають тепер. «Приблизно половину» слід читати як оцінку станом на початок 2022 року. Про порт і заснування Одеси йдеться в статті про Одесу, цифри українського експорту технологій — у статті про експорт комп’ютерних послуг.