Правопис 2019 року через сім років став «стандартом державної мови»

Українське слово зі значенням «проєкт», «задум» нині пишуть як проєкт. Так тому, що оновлений 2019 року український правопис установив передавати звук [je] в іншомовних словах буквою є. До того широко вживали написання проект.

Правопис 2019 року суд одного разу визнав «нечинним», але апеляційна інстанція і Верховний Суд це рішення скасували. А в березні 2026 року він знову набрав чинності — уже не як постанова Кабінету Міністрів, а як «стандарт державної мови» на підставі Закону про державну мову. Зміст правил майже не змінився. Змінилося те, хто має повноваження визначати правопис. Нижче на підставі тексту правопису, постанов Кабінету Міністрів і Верховної Ради та судових матеріалів зведено ситуацію станом на вересень 2026 року.

Що визначає правопис

Згідно з передмовою до редакції 2019 року, правопис складається з трьох підсистем: графіки (букв, якими позначають звуки), орфографії (закономірностей поєднання букв для передавання на письмі звукового образу мови) і пунктуації (розділових знаків, за допомогою яких позначають членування висловленої думки). Наприкінці є покажчик, за яким можна знайти, яке правило стосується кожного слова.

1928, 1933 і 1990 роки

Передмова описує й історію українського правопису. 1919 року Українська академія наук схвалила «Найголовніші правила українського правопису», а 6 вересня 1928 року правопис, підготовлений за наслідками Всеукраїнської правописної конференції в Харкові, затвердив нарком освіти УСРР Микола Скрипник. Неофіційно його називають «харківським».

Проте вже за кілька років, після згортання політики «українізації», низку його норм скасували як націоналістичні і такі, що «покликані штучно відірвати українську мову від великої братньої російської» (цитата за передмовою). Інший правопис, схвалений 1933 року, з незначними змінами діяв до 1989 року, а з алфавіту «свавільно» вилучили букву ґ. У редакції, затвердженій 1989 року й опублікованій 1990 року, букву ґ поновлено. Про букву ґ і відмінності між українським і російським алфавітами йдеться у статті Чим українська мова відрізняється від російської.

Згідно з передмовою, «харківський» правопис залишався чинним на західноукраїнських землях поза Українською РСР і в переважній частині української діаспори.

Що змінилося 2019 року

Нову редакцію у 2015–2018 роках підготувала Українська національна комісія з питань правопису, до якої увійшли фахівці мовознавчих установ Національної академії наук України та закладів вищої освіти. Після громадського обговорення її схвалили 24 жовтня 2018 року на спільному засіданні Президії НАН України та Колегії Міністерства освіти і науки. Постановою № 437 від 22 травня 2019 року Кабінет Міністрів погодився з новою редакцією і визнав такими, що втратили чинність, відповідні положення постанови № 309 1992 року. Постанова набрала чинності 30 травня 2019 року.

Передмова зазначає, що нова редакція повертає до життя «деякі особливості правопису 1928 року», але водночас і мовна практика другої половини ХХ — початку ХХІ століття вже стала частиною української орфографічної традиції. Тому багато змін мають форму, за якої допустимі і давнє, і нове написання. Основні з них такі.

Правила «допустимі обидва варіанти» в таблиці означають, що будь-яке з написань не є помилкою. Не можна сказати, що правильним стало лише нове написання.

Суд визнав «нечинним» — рішення скасували

Постанову 2019 року одразу оскаржили. Згідно з постановою Верховного Суду, у червні 2019 року фізична особа, а у вересні — громадська організація звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовами про скасування постанови № 437; обидва позови об’єднали у справу № 640/9824/19.

Близько трьох з половиною місяців — від рішення першої інстанції до постанови апеляційного суду — тривала суперечка про те, чи можна й далі користуватися правописом 2019 року. Після рішення апеляційного суду заступник міністра юстиції заявив, що норми правопису 2019 року чинні й залишаються чинними (Укрінформ, 11 травня 2021 року).

2026 рік: «стандарт державної мови»

У суді сперечалися про те, чи можна регулювати правопис постановою Кабінету Міністрів. Інакше на це питання відповів Закон про державну мову 2019 року. Стаття 44 цього закону передбачає, що Національна комісія зі стандартів державної мови встановлює «стандарти державної мови» — правопис і зміни до нього, термінологію, правила транскрибування і транслітерації тощо. Про механізм Закону про державну мову розповідає стаття Обслуговування в магазинах — через півтора року, місцеві газети — через п’ять: поетапний Закон про державну мову.

• 15 січня 2026 року: Верховна Рада постановою № 4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави» рекомендувала Комісії затвердити правопис як стандарт державної мови до 1 березня 2026 року
• 1 березня 2026 року: Комісія рішенням № 47 затвердила Український правопис як стандарт державної мови. Текст доопрацювала робоча група, яку Комісія утворила 3 квітня 2025 року, разом із науковцями інститутів НАН України та університетів
• 27 березня 2026 року: Кабінет Міністрів постановою № 398 визнав такою, що втратила чинність, постанову № 437 2019 року
• 28 березня 2026 року: набрав чинності стандарт державної мови «Український правопис»

За поясненнями Міністерства культури та Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, стандарт 2026 року не змінює правил редакції 2019 року. Внесено такі зміни: упорядковано структуру як нормативного документа, виправлено друкарські помилки й повтори, додано приклади, уточнено наголоси в окремих словах і формулювання положень. Крім того, з прикладів вилучено назви, пов’язані з «державою-агресором та її союзниками», і додано підрозділ «Український алфавіт». Міністерство культури зазначає, що ці зміни не впливають на правописні правила для користувачів.

Комісія має намір і далі вдосконалювати правопис, щоб системно розв’язати дискусійні питання (за повідомленням того самого Комітету Верховної Ради). Не виключено, що якісь із правил «допустимі обидва варіанти» з таблиці згодом звузять до одного.

Коли переписуєте українські слова японською

Те, що українське слово написано то як проект, то як проєкт, іноді пояснюється тим, чи джерело з’явилося до 2019 року, чи після. Утім, давні написання трапляються й в офіційних документах після 2019 року. Наприклад, розпорядження Кабінету Міністрів № 657-р від 28 липня 2023 року вживає в тексті давнє написання «проекту правопису». А в словах, де правильні обидва варіанти, як-от ефір і етер, це вибір автора. Не варто одразу вважати один із варіантів помилкою: надійніше спершу перевірити за покажчиком правопису, яке правило стосується цього слова.

Про те, як Емський указ 1876 року змусив друкувати українські видання російською абеткою, йдеться у статті Наступного року після того, як у Російській імперії заборонили українські видання, в Японії відкрили Токійський університет. Історія правопису — це й історія повернення заборонених і змінених під тиском букв.