22 роки гетьмана Мазепи і Японія доби Ґенроку

25 липня 1687 року Івана Мазепу (Іван Мазепа) обрали гетьманом (очільником козаків) Війська Запорозького. Гетьманував він до 1709 року — 22 роки. В Японії цей рік — 4-й рік доби Дзьокьо, а наступного року назву доби змінили на Ґенроку. 22 роки Мазепи майже збігаються з другою половиною правління п’ятого сьоґуна Токуґави Цунайосі.

Тут ми зводимо в одну хронологію те, що Мазепа збудував, що підтримував і чим завершилося його правління, з подіями в Японії тих самих років. Прямих зв’язків між двома країнами не було. Це хронологія для того, щоб порівняти, що відбувалося в кожній з них в одному й тому самому проміжку часу.

1687 рік: обрання над річкою Коломак

Мазепа з 1682 року був генеральним осавулом (генеральний осавул, один із найвищих урядів, що допомагав гетьманові) при тодішньому гетьмані Іванові Самойловичу. За «Енциклопедією історії України» Інституту історії України НАН України (далі — енциклопедія Інституту історії; ця стаття вийшла 2009 року), після невдалого Кримського походу 1687 року Самойловича за участі московського князя Голіцина усунули, а Мазепу 25 липня 1687 року обрали гетьманом у таборі біля річки Коломак.

Водночас з обранням було підписано «Коломацькі статті». Енциклопедія Інституту історії пише, що вони «визначали подальші українсько-російські відносини і стали значним кроком на шляху обмеження українського суверенітету». Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU; ця стаття оновлена 2008 року) Канадського інституту українських студій Альбертського університету (CIUS) теж називає їх «невигідними статтями» з царем.

Хто такий Мазепа

За IEU, Мазепа навчався в Київському колегіумі Могили та єзуїтському колегіумі у Варшаві й служив при дворі польського короля Яна II Казимира. З доручення короля в 1656–1659 роках він вивчав артилерійську справу в Девентері в Нідерландах, бував також у Німеччині, Італії та Франції. Згодом служив гетьманові Петру Дорошенку, потрапив у полон і опинився при Самойловичі.

Енциклопедія Інституту історії пише, що Мазепа добре володів українською, польською, російською та латинською мовами, знав німецьку, італійську, татарську, до певної міри й французьку. Він грав на музичних інструментах, писав вірші, колекціонував зброю, книги й твори мистецтва.

Рік народження і день смерті

Рік народження й день смерті Мазепи в джерелах подано по-різному.

• IEU пише, що він народився 20 березня 1639 року в Мазепинцях біля Білої Церкви і помер 2 жовтня 1709 року в Бендерах
• Енциклопедія Інституту історії подає дату народження як «невідому», а день смерті — 3 жовтня за новим стилем (22 вересня за старим), «у ніч з 21 на 22 вересня»
• Український інститут національної пам’яті, розповідаючи про заходи 2019 року, називає цей рік роком «380-річчя з дня народження» Мазепи, тобто дотримується версії про народження 1639 року. На тій самій сторінці сказано, що він помер 22 серпня 1709 року

Рік народження IEU та Інститут національної пам’яті подають як 1639, а енциклопедія Інституту історії року не називає. День смерті розходиться на один день — 2 жовтня (IEU) і 3 жовтня (новий стиль в енциклопедії Інституту історії), а 22 серпня в Інституту національної пам’яті не збігається з жодною з цих дат.

Пожертви на церкви й школи

Енциклопедія Інституту історії пише, що Мазепа докладав значних зусиль для відродження Києва як духовної столиці православ’я і спрямовував значні кошти на будівництво церков і споруд у Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові, на Запорозькій Січі та в інших місцях. У Києво-Печерській лаврі він звів мури з вежами й брамами, церкву Всіх Святих над Економічною брамою (IEU датує її 1696–1698 роками) і позолотив бані Успенського собору.

Щодо шкіл: за підтримки Мазепи Київський колегіум офіційно отримав статус академії і для нього збудували новий корпус (енциклопедія Інституту історії). Про це йдеться в статті про Києво-Могилянську академію. Мазепа доклався й до заснування Чернігівського колегіуму.

Його пожертви сягали й за межі України. За IEU, у 1708 році Мазепа фінансував видання Нового Завіту арабською мовою в Алеппо в Сирії, а до Гробу Господнього в Єрусалимі подарував плащаницю й чашу з чистого золота.

Хронологія: 22 роки Мазепи і Японія доби Ґенроку та Хоей

Рік	Гетьманщина і Мазепа	Японія
—	—	—
1680	—	Токуґава Цунайосі стає п’ятим сьоґуном (8-й рік доби Емпо)
1687	25 липня обраний гетьманом над річкою Коломак, підписує Коломацькі статті	4-й рік доби Дзьокьо. Близьким до усталеного вважається погляд, що в першому місяці суворо заборонили кидати немовлят, хворих, корів і коней, і політика милосердя до живих істот посилилася
1688	—	30-й день 9-го місяця 5-го року доби Дзьокьо — зміна назви доби на Ґенроку. Іхара Сайкаку, 『日本永代蔵』 («Японська вічна скарбниця»)
1689	—	Мацуо Басьо вирушає в подорож 「奥の細道」 («Вузькою стежкою на північ»)
1696–1698	Коштом Мазепи збудовано церкву Всіх Святих Києво-Печерської лаври	9–11-й роки доби Ґенроку
1700	Отримує від Петра I орден святого Андрія	13-й рік доби Ґенроку
1701	—	14-й день 3-го місяця 14-го року доби Ґенроку: володар князівства Ако Асано Наґанорі в замку Едо кидається з мечем на Кіру Йосінаку і того ж дня робить сеппуку
1702	—	14-й день 12-го місяця 15-го року доби Ґенроку: колишні самураї князівства Ако вриваються до садиби Кіри
1703	—	2-й місяць 16-го року доби Ґенроку: ронін, що вчинили напад, роблять сеппуку
1704	Вступає на Правобережжя і ставить обидва береги Дніпра під владу гетьмана	13-й день 3-го місяця 17-го року доби Ґенроку — зміна назви доби на Хоей
1707	Отримує титул князя Священної Римської імперії	4-й рік доби Хоей
1708	Фінансує видання арабського Нового Завіту в Алеппо. У жовтні переходить на бік шведського короля Карла XII	5-й рік доби Хоей
1709	28 березня — українсько-шведський договір. 27 червня (8 липня за новим стилем) — поразка в Полтавській битві. Восени помирає в Бендерах	6-й рік доби Хоей, помирає Цунайосі. За шостого сьоґуна Іенобу укази про милосердя до живих істот скасовано

Той самий «рік», але різні календарі

Дати в хронології подано за календарем кожної країни. Тодішні Гетьманщина й Росія користувалися юліанським календарем (старий стиль), а Японія — місячно-сонячним традиційним календарем. Наприклад, 14-й день 12-го місяця 15-го року доби Ґенроку — це дата за японським традиційним календарем. Про різницю календарів і перерахунок ідеться також у статті про 220 років Січі від заснування до зруйнування.

Щодо указів про милосердя до живих істот (生類憐みの令) 『改訂新版 世界大百科事典』 (автор статті Цукамото Манабу) пише, що єдиного закону під такою назвою немає і щодо року, коли все почалося, є різні думки. Рядок 1687 року в хронології — погляд, який ця енциклопедія називає «близьким до усталеного».

1708 рік: на бік Швеції

Під час Північної війни Петро I дедалі більше обтяжував Гетьманщину постачанням війська й припасів і намагався обмежити козацьку автономію. Мазепа з 1706 року вів таємні переговори з польським королем Станіславом Лещинським, а потім зі шведським королем Карлом XII і в 1708 році уклав антимосковський союз (IEU). Про ці події й дату Полтавської битви йдеться в статті про те, як скінчилася козацька автономія та статті про 220 років Січі від заснування до зруйнування.

День, коли Мазепа покинув столицю Батурин, енциклопедія Інституту історії подає як 24 жовтня 1708 року, а Інститут національної пам’яті — як 5 листопада за новим стилем (25 жовтня за старим), тож дати розходяться на один день. 28 березня 1709 року Мазепа, кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко та Карл XII уклали договір, і Карл XII пообіцяв не укладати миру, доки Україна й Запоріжжя не звільняться з-під влади Москви (IEU, енциклопедія Інституту історії).

Зруйнування Батурина і анафема

У листопаді 1708 року війська Петра I захопили столицю Гетьманщини Батурин і вбили його мешканців. Інститут національної пам’яті датує цю подію 13 листопада за новим стилем (2 листопада за старим) і пише, що «за різними даними» загинуло від 11 до 14 тисяч мешканців. IEU пише, що було вирізано 6000 мешканців, тож цифри в джерелах дуже різняться.

Приблизно тоді ж за розпорядженням Петра I Російська православна церква проголосила Мазепі анафему (церковне відлучення і прокляття) (енциклопедія Інституту історії, Інститут національної пам’яті). IEU пише, що Петро I оголосив Мазепу «зрадником» і наказав російській та українській церквам проголосити йому анафему. Інститут національної пам’яті пише, що ця анафема досі зберігається в богослужбовому чині Російської православної церкви. Інститут національної пам’яті пише також, що після Полтавської битви полонених українців катували і страчували.

Чиє це слово — «зрадник»?

У Росії Мазепу довго називали «зрадником». Про походження цього слова джерела пишуть так.

• IEU пише, що після того як Петро I оголосив Мазепу зрадником, пропагандисти й історики Російської імперії та СРСР усіляко намагалися його знеславити. Разом з тим, за IEU, хоча оцінки його постаті дискусійні, Мазепа залишається символом незалежності України
• Інститут національної пам’яті в повідомленні від 26 червня 2019 року пише, що для Росії Полтавська битва стала однією з ключових ідеологем формування «міфу про Івана Мазепу лише як про „зрадника“», і пояснює, що російська історіографія намагалася демонізувати Мазепу, «а з ним — і всіх українців», «навісивши тавро зрадників»

Це слово дала Мазепі сторона, що воювала з ним у 1708 році, і вживали його від імперських до радянських часів. У цій статті, слідом за українськими енциклопедіями і державною установою, ми не вживаємо його як власну оцінку.

Водночас ім’я Мазепи поширилося в Європі й в іншому вигляді. Енциклопедія Інституту історії пише, що Мазепа став героєм творів Вольтера, Байрона, Гюго, Пушкіна, Шевченка та інших письменників, картин Жеріко й Делакруа, музики Ліста й Чайковського. IEU пише, що легенда, ніби молодого Мазепу прив’язали до дикого коня й пустили в степ, не має фактичного підґрунтя, але саме вона породила багато творів романтиків.

Смерть у Бендерах і втрачена могила

Після поразки під Полтавою Мазепа разом із Карлом XII утік до Бендер (нині Молдова), що були під владою Османської імперії, і там помер восени 1709 року. За енциклопедією Інституту історії, його поховали на околиці села Варниця, а згодом перепоховали в церкві монастиря святого Юрія в Галаці (нині Румунія). Наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років цю церкву зруйнували, і де нині прах гетьмана, невідомо. Про наступника Пилипа Орлика та домовленості, укладені в Бендерах, ідеться в статті про «Конституцію» Орлика.

Від банкноти до монети

Портрет Мазепи був на лицьовому боці банкноти Національного банку України номіналом 10 гривень. На банкноті зразка 2006 року на звороті зображено Успенський собор Києво-Печерської лаври. За Національним банком, банкноти номіналом 10 гривень зразків 2003–2007 років з 2 березня 2026 року більше не приймаються в платежах. На монеті номіналом 10 гривень, що зараз в обігу (зразка 2018 року, в обігу з 3 червня 2020 року), на звороті теж є портрет Мазепи і напис «ІВАН МАЗЕПА».