Від 200 тисяч зареєстрованих справ до вироку: як в Україні судять за воєнні злочини

Згідно з оприлюдненим річним звітом Офісу Генерального прокурора України за 2025 рік, від 24 лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, до 31 грудня 2025 року правоохоронні органи розпочали розслідування 232 499 злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом. З них 203 382 — справи за статтею 438 Кримінального кодексу (воєнні злочини).

У тому самому звіті сказано, що протягом 2025 року у справах цієї категорії було вручено 429 повідомлень про підозру, до суду направлено 171 обвинувальний акт (296 обвинувачених), а ухвалено 77 обвинувальних вироків (102 особи). Різниця між 200 тисячами й 102 особами виникає через різні стадії розслідування й судового розгляду.

200 тисяч — це кількість «записів про початок розслідування»

Стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що після отримання заяви про злочин або самостійного виявлення слідчим чи прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину, відомості протягом 24 годин вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань і починають розслідування. Розслідування вважається розпочатим з моменту такого внесення.

Отже, кількість «зареєстрованих воєнних злочинів», про яку повідомляють у новинах, — це кількість справ, у яких розпочато розслідування. Це не кількість справ, де встановлено винних, і не кількість злочинів, визнаних судом.

Звіт Офісу Генерального прокурора на підставі матеріалів кримінальних справ підраховує 16 445 загиблих цивільних (з них 677 дітей) і 39 003 поранених (з них 2 313 дітей) внаслідок воєнних злочинів, а також 292 649 зруйнованих чи пошкоджених цивільних об’єктів. Серед об’єктів — 235 803 житлові будинки й споруди, 4 801 заклад освіти й дошкільний заклад, 1 363 заклади охорони здоров’я, 905 закладів культури, 301 релігійна споруда тощо. Затверджена 2026 року прокурорська «Стратегія кримінального переслідування за вчинення міжнародних злочинів (2026–2028 роки)» також зазначає, що станом на початок 2026 року зареєстровано «понад 203 тисячі» справ.

Що карає стаття 438 Кримінального кодексу

Стаття 438 має назву «Воєнні злочини». Частина 1 перелічує караних дії так.

• Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням
• Вигнання цивільного населення для примусових робіт
• Розграбування національних цінностей на окупованій території
• Застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом
• Незаконне переміщення чи депортація дітей, безпідставне затримання їх повернення, вербування й використання дітей для участі у збройному конфлікті
• Інші порушення законів та звичаїв війни, передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
• Віддання наказу про вчинення таких дій

Покарання — позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, а якщо дії спричинили смерть людини (частина 2), — позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. У статті є примітки про зміни, внесені законом № 4012-IX від 9 жовтня 2024 року та законом № 4499-IX від 17 червня 2025 року.

У тому самому розділі є ведення агресивної війни (стаття 437), «екоцид» (стаття 441), що карає масове знищення природного середовища тощо, та геноцид (стаття 442). Закон № 4012-IX 2024 року додав сюди «злочини проти людяності» (стаття 442-1). Цим законом змінили Кримінальний і Кримінальний процесуальний кодекси відповідно до ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС).

Підозра, обвинувачення й вирок — різні стадії

В українських новинах часто трапляється вислів «повідомили про підозру». Це процедура за статтями 276–278 Кримінального процесуального кодексу, яка означає, що людину почали розглядати як підозрюваного. Повідомлення складає прокурор або слідчий за погодженням із прокурором; у ньому зазначають статтю Кримінального кодексу, що відповідає злочину, і стислий виклад фактичних обставин.

Після завершення розслідування слідчий складає обвинувальний акт, прокурор його затверджує й направляє до суду (стаття 291). Винна людина чи ні, вирішує суд.

Стаття 17 Кримінального процесуального кодексу встановлює, що особа вважається невинуватою, доки її вину не доведено обвинувальним вироком, що набрав законної сили. Якщо обвинувачення не доведе вини поза розумним сумнівом, людину виправдовують. Новини про «повідомлення про підозру» чи «обвинувальний акт» не означають, що вину встановлено.

«Спеціальне провадження» щодо підозрюваних, які перебувають за кордоном

Багато підозрюваних у воєнних злочинах перебувають у Росії чи на окупованих територіях, і українські слідчі органи не можуть до них дістатися. Тому Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає процедуру, за якої розслідування й судовий розгляд ведуть без участі підозрюваного.

«Спеціальне досудове розслідування» (in absentia) за статтею 297-1 можна здійснювати за ухвалою слідчого судді щодо злочинів за статтями 437–442-1 тощо, якщо підозрюваний переховується на тимчасово окупованій території або на території держави, визнаної Верховною Радою державою-агресором, щоб ухилитися від відповідальності, або оголошений у міжнародний розшук. На неповнолітніх це не поширюється. Змінами 2022 року сюди додали й осіб, переданих іншій стороні під час обміну полоненими.

На стадії суду частина 3 статті 323 дозволяє щодо тих самих злочинів «спеціальне судове провадження» без участі обвинуваченого. У такому разі участь захисника обов’язкова, а повістки публікують у загальнодержавних засобах масової інформації та на вебсайті суду. Якщо обвинувачений згодом з’явиться або його буде видано, розгляд продовжують у звичайному порядку, а на вимогу сторони захисту докази, досліджені за його відсутності, досліджують повторно (частина 4).

У звіті Офісу Генерального прокурора сказано, що 2025 року встановлено 46 командирів російських військ і на підставі зібраних доказів ужито заходів для притягнення їх до відповідальності. Це особи, які, за даними слідства, віддавали накази про вчинення воєнних злочинів або не запобігли їм, хоча мали такий обов’язок; серед них, зокрема, 2 генерал-полковники й 5 генерал-лейтенантів.

Розподіл роботи з Міжнародним кримінальним судом

МКС розпочав розслідування «ситуації в Україні» 2 березня 2022 року. Японія — одна з держав, які звернулися з проханням про це розслідування (докладніше — у статті Ордер на арешт Путіна видано за підозрою у викраденні дітей).

21 серпня 2024 року Україна ухвалила закон про ратифікацію Римського статуту (№ 3909-IX), 25 жовтня здала на зберігання ратифікаційну грамоту, а 1 січня 2025 року стала державою-учасницею. Під час ратифікації Україна на підставі статті 124 заявила, що протягом 7 років після набрання статутом чинності для неї не визнає юрисдикції МКС щодо воєнних злочинів, імовірно вчинених її громадянами. Росія не є учасницею МКС і 30 листопада 2016 року повідомила Генерального секретаря ООН про намір не ставати його учасницею.

Станом на вересень 2026 року на сторінці МКС «Ситуація в Україні» зазначено 6 осіб, щодо яких видано ордери на арешт.

Між МКС та українськими національними судами є суттєва різниця. Римський статут встановлює як стандарт для видачі ордера на арешт «достатні підстави вважати», що особа вчинила злочин (стаття 58), а для обвинувального вироку вимагає доведення «поза розумним сумнівом» (стаття 66). А стаття 63 визначає, що «обвинувачений повинен бути присутнім під час судового розгляду». Оскільки МКС не може проводити судовий розгляд без обвинуваченого, для просування справи потрібні арешт і передача.

За даними Офісу Генерального прокурора, від початку повномасштабного вторгнення з 175 запитів про співпрацю від Офісу Прокурора МКС виконано 163. За кількістю справ переважна частина розслідувань воєнних злочинів відбувається в самій Україні. Водночас МКС не може судити за сам злочин агресії в цій ситуації. Для цього Рада Європи та Україна створюють окремий спеціальний трибунал.

На що зважати, читаючи цифри

• «Зареєстровані воєнні злочини» — це кількість справ, у яких розпочато розслідування.
• «Повідомлення про підозру» й «обвинувальний акт» не означають, що вину встановлено.
• У звіті Офісу Генерального прокурора є й цифра 8 476 осіб, засуджених у першій інстанції за «злочини, пов’язані зі збройним конфліктом», від початку вторгнення до кінця 2025 року. Це ширша категорія, не обмежена воєнними злочинами за статтею 438, і за охопленням вона відрізняється від 102 осіб у таблиці вище.
• Ордер МКС — це наказ про арешт підозрюваного. Це не обвинувальний вирок.

Про те, як загалом читати цифри в новинах, див. статтю П’ять речей, які варто перевірити насамперед, читаючи новини про Україну, а про поводження з полоненими — 124 зі 129 полонених, які повернулися, свідчать про катування й жорстоке поводження. Обміни полоненими та міжнародне гуманітарне право.