Авторка і директорка: жіночі назви професій в українській мові

Слово автор означає і письменника, і того, хто щось створив. Щоб назвати жінку-автора, є слово авторка. Так само утворені директорка від директор і студентка від студент: до іменника, що називає чоловіка, додають суфікс і отримують іменник, що називає жінку.

Далі зводимо, як утворюються такі слова, за «Українським правописом», що 28 березня 2026 року набрав чинності як стандарт державної мови (далі — стандарт 2026 року), редакцією 2019 року, на якій він ґрунтується, і 4-м виданням правопису 1993 року, енциклопедією «Українська мова. Енциклопедія» (2-ге видання, 2004; далі — енциклопедія), укладеною двома інститутами Національної академії наук України, і академічними словниками. Перевірено станом на вересень 2026 року.

Чотири суфікси, які наводить правопис

§32 стандарту 2026 року визначає написання іменникових суфіксів. Його пункт 4 починається так: «За допомогою суфіксів -к-(-а), -иц-(-я), -ин-(-я), -ес-(-а) та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на позначення осіб жіночої статі», а далі пояснює кожен суфікс.

Серед прикладів багато назв професій, але є й слова на зразок бойкиня, лемкиня — назви не професій, а етнографічних груп. І сам пункт говорить не про «назви професій», а про «іменники на позначення осіб жіночої статі». Про бойків і лемків ідеться в статті «Українці Карпатських гір: гуцули, бойки, лемки».

У тому самому §32 пункт 12 визначає суфікс -івн-(-а) / -ївн-(-а), що творить жіночі імена по батькові (Борисівна, Сергіївна тощо). Про вживання імен по батькові йдеться в статті про українські імена.

Норма, якої не було в редакції 1993 року

У 4-му виданні правопису 1993 року цього пункту не було. §22, що стосується іменникових суфіксів, у 13 пунктах визначає -ик, -ник, -ив-(о), -альник, -ень, -ець, -ість, -тель, -инн-(я), зменшувальний -ечок, -енк-(о) у прізвищах, суфікси імен по батькові -ович, -івн-(а) тощо, але творення іменників на позначення жінок серед цих пунктів немає.

Редакція 2019 року додала той самий зміст як пункт 4 §32. Перелік нових норм редакції 2019 року подано в статті «Правопис 2019 року через сім років став „стандартом державної мови“», і один із рядків її таблиці — саме цей §32.

Приклади, що змінилися між редакцією 2019 року і стандартом 2026 року

Пункт 4 §32 стандарту 2026 року майже дослівно повторює текст редакції 2019 року, але приклади й формулювання трохи змінилися.

Міністерство культури у повідомленні від 27 березня 2026 року пояснило, що до тексту стандарту внесено «редакційно-технічні виправлення» — зокрема виправлено технічні помилки, окремі норми доповнено прикладами, уточнено формулювання «(без зміни норми)», — і що «ці зміни не вплинуть на усталені правила правопису для користувачів». Чому з прикладів вилучили філологиня і дияконеса, не пояснено ні в тексті стандарту, ні в повідомленні міністерства.

У словниках ці слова були набагато раніше

Норма в правописі з’явилася 2019 року, але самі слова є в словниках значно раніше. Академічний 11-томний словник (том 1, 1970) має гасло АВТОРКА з поясненням «Жін. до автор». У нинішньому 20-томному словнику є, зокрема, такі гасла й приклади.

Серед прикладів є й такі, що говорять саме про жіночі форми. Це речення Лесі Українки, яке 20-томний словник наводить у гаслі ПОЕТЕСА.

Наші критики .. ставлять в одну лінію і поетів і поетес, і літераторів і літераток; не знаю, як хто, а я не раз казала їм за се спасибі

Приклад із гасла «ПОЕТЕ́СА» 20-томного «Словника української мови» (Леся Українка). В японському оригіналі статті цитату подано в перекладі редакції

Як читати гасла словника, описано в статті про пошук слів в українських словниках.

Пояснення енциклопедії: «моція»

Творення іменників на позначення жінок від іменників чоловічого роду енциклопедія пояснює в статті «Моція». Стаття поділяє суфікси на типи і розрізняє ті, що активно творять нові слова, і ті, що ні.

• Продуктивні типи: -к-а (блондинка, школярка, француженка тощо) і -иц (дослідниця, робітниця тощо). Такі іменники характеризують переважно осіб за родом професійної діяльності, національністю, місцем проживання (лікарка, українка, киянка, волинянка)
• Малопродуктивні типи: -их-а і -ш-а передають значення «дружина особи, вказаної твірним словом» (бондариха, генеральша, фермерша); іменники з -ш-а вживають у просторіччі
• Непродуктивні типи: -ин- (графиня, княгиня), -ов- (королева) тощо
• Незначна продуктивність характерна і для суфіксів іншомовного походження: -ес- (баронеса, поетеса, стюардеса), -ис- (актриса, директриса)

Енциклопедія відносить -ин-(я) до непродуктивних типів, а редакція 2019 року і стандарт 2026 року, наводячи приклади майстриня, продавчиня тощо, подають -ин-(я) як один із суфіксів, якими можна користуватися. І для жіночої форми від директор енциклопедія наводить директриса з -ис-(а), а стандарт 2026 року — директорка з -к-(а).

Без жіночої форми: «директор прийшла»

Жінку можна назвати й просто іменником чоловічого роду. Стаття енциклопедії «Моція» пише, що для найменування жінок за родом занять та соціальним становищем під впливом офіційно-ділового стилю використовують іменники чоловічого роду: академік, декан, директор, генетик, оптик. Наслідком цього, за тією самою статтею, є дедалі частіша поява таких висловів, як директор прийшла, наша директор, — коли іменник залишається в чоловічому роді, а дієслово минулого часу чи прикметник, займенник стоять у жіночому.

Далі та сама стаття пише: «Однак дедалі більше посилюється характерна для укр. мови тенденція до суфіксального творення» жіночих відповідників — і наводить авторка, аспірантка, викладачка, діячка, редакторка, лікарка, депутатка. Стаття «Рід» теж як способи розрізнення осіб за статтю наводить поруч суфіксальний (автор — авторка) і той, за якого стать показують форми слів, що узгоджуються з іменником (біолог працювала).

Пункт 4 §32 стандарту 2026 року — це норма про те, як утворюються жіночі форми. Речення, яке визнавало б помилкою називання жінки іменником чоловічого роду, у цьому параграфі немає. Який зі способів обрати, лише з §32 стандарту не випливає.

Хронологія жіночих форм

Слова зі зменшувальним -к- (ручка тощо) — це інша функція, ніж у жіночого -к-(-а). Про зменшувальні форми йдеться в статті про зменшувальні форми в українській мові.