Відбудований за віденським проєктом через 14 років після пожежі: Одеський театр опери та балету

В Одесі, на пагорбі неподалік порту, стоїть театр, дах фасаду якого вінчає колісниця, запряжена чотирма пантерами. Це Одеський національний академічний театр опери та балету. Сучасну будівлю звели після того, як у 1873 році згорів перший театр, за проєктом двох віденських архітекторів, і відкрили в 1887 році. Коли ЮНЕСКО у 2023 році внесла історичний центр Одеси до Списку всесвітньої спадщини, вона назвала цей театр одним із головних орієнтирів міста.

Далі йдеться за «Енциклопедією Сучасної України» (ЕСУ, стаття 2022 року), «Енциклопедією історії України» Інституту історії України НАН України (ЕІУ, стаття 2010 року), Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS) і матеріалами Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (станом на вересень 2026 року). Там, де роки в джерелах розходяться, наводимо обидва варіанти.

1810 рік: перший сезон Міського театру

За ЕСУ, перший театральний сезон на сцені Міського театру відкрився 10 лютого 1810 року. Показали одноактну оперу й водевіль у виконанні російської трупи. Від 1811 року виступала інша російська трупа, а в 1820–1850-х роках у репертуарі переважала італійська опера: твори Россіні, Белліні, Доніцетті, Верді. ЕСУ пише, що 1821 року тут уперше в Російській імперії поставили оперу Россіні «Севільський цирульник».

ЕІУ описує початок того самого театру дещо інакше: Одеську російську оперу засновано 1809 року, а будівлю звели в 1804–1809 роках за проєктом архітектора Тома де Томона. IEU зазначає, що театр заснований у 1810 році.

Початок — 1809 чи 1810 рік?

Розбіжність між трьома енциклопедіями можна прочитати і як різне розуміння «початку»: рік, коли постала будівля (за ЕІУ — 1809), і день, коли відкрився театральний сезон (за ЕСУ — 10 лютого 1810 року). Коротка стаття державної «Великої української енциклопедії» (ВУЕ) теж описує цей театр як найстаріший оперний театр України, що діє в Одесі з 1810 року.

Хронологія: від театру, що згорів, до сучасної будівлі

Пожежа 1873 року і віденські архітектори

ЕСУ, ЕІУ та IEU одностайні в тому, що перший театр згорів під час пожежі 1873 року. Новий театр спроєктувало віденське бюро Фердинанда Фельнера (Ferdinand Fellner) і Германа Гельмера (Hermann Helmer). За ЕІУ, робочі креслення виконували під керівництвом місцевих архітекторів, зокрема Олександра Бернардацці.

ЕІУ пише, що після пожежі від архітекторів вимагали максимально можливої на той час безпеки на випадок пожежі, і будівля отримала 23 окремі виходи для глядачів і службовців театру. ЕСУ називає цей театр першим театром у Новоросії та першою будівлею в Південному Причорномор’ї з електрикою та паровим устаткуванням, а вартість будівництва — 1,5 млн карбованців. Перший сезон у новій будівлі, за ЕСУ, відкрився 1 жовтня 1887 року.

Від Міського театру до «національного»

Назва театру змінювалася кілька разів.

• Давні назви: Міський театр (ЕСУ), Одеська російська опера (ЕІУ), міський оперний театр (IEU)
• 1926 рік: реорганізовано як український оперний театр, він стає Одеським державним (державний) академічним театром опери та балету (ЕІУ, ЕСУ)
• 2007 рік: отримує статус «національний» (національний) і стає сучасним Одеським національним академічним театром опери та балету (Одеський національний академічний театр опери та балету) (ЕСУ)

Чотири пантери на даху

ЕСУ та ЕІУ описують оздоблення будівлі майже однаковими словами. Аттик двоповерхового портика вінчає квадрига музи трагедії Мельпомени, запряжена чотирма пантерами. При вході на п’єдесталі втілено сцени з трагедії Евріпіда «Іполит» і комедії Арістофана «Птахи». Обабіч балкона розміщено скульптурні групи: муза танцю Терпсіхора навчає юне створіння свого мистецтва, а кентавр Хірон дає Аполлонові урок гри на лірі.

У верхній частині фасаду півколом розміщено погруддя Грибоєдова, Пушкіна, Гоголя і Глінки; ЕСУ пише, що вони уособлюють драму, поезію, комедію та музику. Плафон глядацької зали прикрашають чотири картини зі сценами з творів Шекспіра. Стиль будівлі ЕІУ визначає як історизм у дусі «віденського ренесансу» з елементами «віденського бароко», IEU — як віденський неоренесанс, а ЕСУ пише, що зала витримана в стилі пізнього французького рококо.

Ґрунт, що осідає, і нескінченне укріплення

Невдовзі після завершення будівля зіткнулася з проблемами ґрунту. За ЕІУ, у 1900 році зафіксували, що східна частина будівлі осіла на 18 сантиметрів, і відтоді роботи з укріплення тривали знову й знову. У 1956 році під фундамент закачали понад 20 тонн рідкого скла.

Періоди великих реставрацій енциклопедії описують по-різному. ЕСУ називає дві — 1965–1967 і 1996–2007 років, IEU — реставрації 1926 і 1965–1966 років. ЕІУ пише, що в 1998 році Кабінет Міністрів затвердив програму комплексної реконструкції та реставрації, було створено фонд для збору пожертв від мешканців і українців за кордоном, а роботи тривали до 2002 року.

Ті, хто виходив на сцену

ЕІУ та ЕСУ серед композиторів, які диригували в цьому театрі, називають Чайковського, Римського-Корсакова, Антона Рубінштейна та інших, а серед співаків — Федора Шаляпіна, Енріко Карузо, Соломію Крушельницьку та інших. Про те, коли Крушельницька співала в Одесі, йдеться в статті про Крушельницьку.

З українських творів ЕІУ згадує постановки опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (1936, 1954), «Тараса Бульби» Миколи Лисенка (1971) і балету Михайла Скорульського «Лісова пісня» (1963). За ЕІУ, велику роль в історії театру відіграв диригент Йосип Прибик, музичний керівник театру з 1894 до 1937 року. Про Лисенка йдеться в статті про Лисенка, а про першоджерело «Лісової пісні» — у статті про Лесю Українку.

«Найстаріший», «найбільший» — чиї це слова?

Означення цього театру в джерелах різняться.

• ЕІУ: «один з найстаріших і найбільший в Україні театрів опери і балету»
• ВУЕ: найстаріший оперний театр України
• ЮНЕСКО: разом із Приморським бульваром, Потьомкінськими сходами (у написанні ЮНЕСКО — Prymorsky Stairs) і Пале-Роялем — один із «головних орієнтирів міста»

Часто трапляється і вислів «один із найкрасивіших театрів Європи», але в енциклопедіях і матеріалах ЮНЕСКО, які ми перевірили для цієї статті, такого вислову немає.

Театр у складі всесвітньої спадщини

За даними Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, «Історичний центр Одеси» в 2023 році одночасно внесли до Списку всесвітньої спадщини і до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. В описі об’єкта головними орієнтирами міста названо Приморський бульвар, сходи, що спускаються до берега, ансамбль Одеського театру опери та балету і Пале-Рояль. Як ухвалювали це рішення, розповідає стаття про українські міста і всесвітню спадщину, а про походження самого міста — стаття про заснування Одеси.