Розділ
Культура та історія
Кухня, музика, література, ремесла. Українська культура та історія, що стоїть за нею.
-
«Світ ловив мене, та не спіймав»: філософ Григорій Сковорода
Григорій Сковорода (1722–1794), чий портрет зображено на банкноті 500 гривень, — філософ, який після звільнення з колегіуму 25 років мандрував краєм і писав вірші й діалоги, гостюючи в друзів. За енциклопедіями простежуємо його життя, твори та ідею «сродної праці», а також розповідаємо про музей, зруйнований російською ракетою 2022 року — у рік 300-ліття від його народження.
-
Автор перших українських банкнот і марок — Георгій Нарбут
9 березня 2026 року минуло 140 років від дня народження графіка Георгія Нарбута (1886–1920). Він створив ескізи перших банкнот і поштових марок Української Народної Республіки, викладав в Академії мистецтв, відкритій у Києві 1917 року, а згодом став її ректором. Розповідаємо про його роботу над банкнотами, гербами, шрифтами й книжками та про 34 роки його життя.
-
Композитор Микола Лисенко і «Тарас Бульба», якого не поставили за його життя
Композитор Микола Лисенко (1842–1912) заклав основи нової української музики. Його головну оперу «Тарас Бульба» пропонували поставити російською, але постановки мовою оригіналу за життя автора так і не відбулося: прем’єра пройшла 1924 року в Харкові, через 12 років після його смерті. Простежуємо шлях композитора — від збирання народних пісень і пісень на вірші Шевченка до «Молитви за Україну» 1885 року і школи, відкритої 1904 року.
-
Горщики, глеки й глиняні звірі: опішнянська кераміка з Полтавщини
Опішня на Полтавщині багата на добру глину й століттями виготовляє кераміку. Розповідаємо, що охоплює опішнянська кераміка, 2012 року визнана елементом нематеріальної культурної спадщини України, про родину гончарів, завод, що почався з артілі 1929 року й зупинився 2002 року, та про Національний музей-заповідник українського гончарства, заснований 1986 року. Станом на вересень 2026 року до списків ЮНЕСКО її не внесено.
-
Іван Франко: письменник, який помер у рік номінації на Нобелівську премію
В архіві номінацій на Нобелівську премію ім’я Івана Франка (1856–1916) значиться серед кандидатів на премію з літератури 1916 року. У травні того ж року Франко помер у Львові. Простежуємо життя сина коваля, якого тричі заарештовували і який залишив близько 6000 творів — романи, вірші, драми, переклади й наукові праці, — а також розповідаємо про університет і місто, названі його ім’ям.
-
Візерунок не вишитий, а витканий: кролевецький рушник
У Кролевці на Сумщині, на північному сході України, червоні візерунки обрядових рушників не вишивають голкою, а виробляють на ткацькому верстаті. Розповідаємо про техніку перебору й орнаменти, використання рушників у весільних і похоронних обрядах, різні дати початку ремесла в різних енциклопедіях, Національний перелік нематеріальної культурної спадщини з 2012 року й реєстрацію географічного зазначення 2020 року.
-
Осінь 1937 року: 1111 розстріляних у Сандармосі і «Розстріляне відродження»
З 27 жовтня до 4 листопада 1937 року в лісі Карелії на північному заході Росії радянська таємна поліція розстріляла 1111 в’язнів Соловецької тюрми. Серед них були режисер Лесь Курбас, драматург Микола Куліш та інші творці української культури 1920-х років. Скільки з них прибули з України, джерела оцінюють по-різному — від 201 до близько 300 осіб. Розповідаємо про перебіг подій, цифри і те, що сталося після того, як місце знайшли.
-
Літо над лісом: гуцульське полонинське скотарство і бриндзя
У Карпатах на заході України влітку виганяють овець і корів на трав’янисті угіддя над лісом — полонини — і, живучи в колибах та при кошарах, виготовляють із молока сир бриндзю. Розповідаємо про форми сезонних поселень, масштаби випасу в 1930-х роках, внесення до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини та реєстрацію географічних зазначень 2019 і 2020 років.
-
Зелене й жовте стікають, як «сльози»: косівська мальована кераміка
У гуцульському місті Косові на заході України здавна виготовляють кераміку: на вкритому білим ангобом виробі металевою паличкою прорізають лінії, а потім розписують зеленим, жовтим і коричневим. Розповідаємо, як створюють вироби за цією традицією, 2019 року внесеною до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, які мотиви на них малюють, про гончарів, чиї імена збереглися, і про сучасних носіїв традиції.
-
Рамковий вулик 1814 року. Пасічник Петро Прокопович
Українські енциклопедії називають Петра Прокоповича тим, хто 1814 року створив рамковий вулик, що дає змогу добувати мед, не вбиваючи бджіл. Розповідаємо про перехід від бортів до вуликів, школу бджільництва, відкриту 1828 року, як читати оцінку «перший у світі», про розбіжності в кількості вуликів у енциклопедіях і сучасне виробництво меду за FAOSTAT.